Турбота про себе чи чистісінький егоїзм?

410

Наближаються новорічні свята, а з ними й численні вихідні. Для багатьох це ледь не єдина можливість відірватися від повсякдення та приділити час собі. Дуже часто саме таку побіжну увагу до себе сучасні люди схильні вважати піклуванням про себе. Але ж це зовсім не так! Бо справжня турбота про себе дещо інша.

Що таке справжня турбота про себе і чому це не егоїзм?

Турбота про себе не має бути схожою на відпустку, коли ми тікаємо від звичного оточення. Її не можна «вмикати» на свята або ж пару разів на рік, коли вже немає сил на життя. Це свідомий вибір жити так, щоб від свого світу не хотілося тікати.

А налагодити таке життя можна лише навчившись любити себе, дозволивши собі бути собою! Не підлаштовуватись під інших, не намагатися відповідати нав’язаному соціумом стандартові, не зловживати власною жертовністю. А просто дозволити собі бути щасливою, здоровою, цілісною, щоб з радістю зустрічати кожний день. 

І не треба плутати піклування про себе з егоїзмом. Адже егоїзм – це поведінка, в якій людина прагне задовольнити лише власні потреби, повністю нехтує інтересами інших та суспільства, виявляє самозакоханість та пиху. В нашому ж випадку говоримо про здорове ставлення до себе, яке надає сил для повноцінного життя та піклування про інших. Можна навіть сказати, що турбота про себе – це прояв відповідальності, своєрідна протилежність егоїзму.

За визначенням клінічної психологині Агнес Вайнман (Agnes Wainman):

турбота про себе – це те, що нас перезаряджає, вона не повинна відбирати енергію

Піклуючись про себе, людина дбає про власне фізичне та психічне здоров’я, своєчасно проходить медичні обстеження, вміє слухати своє тіло та розуміє його сигнали, веде активний спосіб життя, має цікаві, надихаючі хобі. І усе це робить усвідомлено, з радістю та любов’ю! Бо звичайна турбота про себе без позитивних емоцій – це самообслуговування. 

Думаєте, піклуватися про себе легко? Аж ніяк! Інколи це вимагає дуже високого рівня самосвідомості, чесного погляду на себе, прийняття власних слабкостей та недоліків. А інколи навіть відчутного копняка, самому собі, який змусить, нарешті, вийти на пробіжку чи перейти на здорове харчування.

Чому ми не вміємо турбуватись про себе?

Перепон на шляху до свідомої турботи про себе чимало. І одна з них – це традиційне виховання. Скажіть своїй бабусі, що навчаєтесь турбуватися про себе – гарантую, вона незадоволено хмикне та скаже, щоб ви не страждали дурницями. В радянські часи усіх навчали – інтереси інших (партії, колективу, родини) завжди треба ставити на перше місце, а турбуватись про себе – це нездоровий егоїзм та взагалі дурощі. 

турбота про себе
фото – unsplush

І, до речі, таку установку нерідко закладають в мозок іще з дитинства: багато кого старші люди навчають, що потрібним та реалізованим можна бути лише ставлячи чужі інтереси над своїми. Саме тому так багато змучених від безперервних справ матусь, які не припускають, що можна знайти і час на себе.

У нас взагалі досі не розвинена практика з дитинства навчати берегти свій та чужий простір, дбати про психічне здоров’я, приймати власні емоції. За дітей часто вирішують, що для них найкраще, бо ж батькам видніше. 

Критичне ставлення до інформації та порад

Варто зазначити, що зміни у суспільстві, у свідомості людей все ж поволі відбуваються. З європеїзацією країни більше людей (особливо міленіалів та представників покоління Z) розуміють, як важливо турботливо ставитись до себе, займатися власним здоров’ям. Та водночас, піклування про себе перетворюється на популярний споживчий тренд. Величезна кількість компаній давить саме на цю точку у рекламі своїх товарів, пропонуючи попіклуватись про себе у ванні з піною або, придбавши парфуми. 

Такий підхід знецінює справжню важливість турботи про себе, замінюючи її на звичайне задоволення миттєвих потреб. Плюс люди починають звертати уваги на якийсь аспект життя (типу їсти продукти без ГМО, займатися йогою) не тому, що це дійсно корисно та потрібно, а тому, що це тренд. Тож задля створення дійсно комфортних умов життя, для отримання справжнього задоволення від піклування про себе, необхідно критично ставитись до інформації та «фільтрувати» поради.

Турбота про себе: поради психолога

Поради кандидатки психологічних наук, практикуючої психологині Ганни Чепурної допоможуть зробити перший крок у піклуванні про себе.

«Спочатку важливо усвідомити, що коли ми піклуємося про себе, ми піклуємося і про своїх близьких. Бо надмірна турбота про інших і самопожертва призводять до підсвідомих вимог того ж від оточення. І коли не отримуємо очікуваного – дуже ображаємось та накопичуємо негатив. Піклуючись про себе, ми починаємо краще відчувати інших, не намагаємося їм «причинити добро», нав’язати свою турботу. Таке нав’язливе піклування точно колись відчував кожен, та в ньому нема нічого доброго. 

Тож, щоб навчитися справді турботливо ставитися до себе, надзвичайно важливо, по-перше, бути уважним до себе, прислухатися до свого організму, розуміти власні почуття та емоції, усвідомлювати цінності. І йдеться не лише про своєчасне реагування на якісь больові симптоми, а й про розуміння, де я хочу себе реалізувати чи чому не відчуваю задоволення від життя. 

По-друге, необхідно бути добрим до себе. Але не в сенсі егоїстичної самозакоханості чи надмірного жаління себе. Йдеться про свідоме ставлення до своїх можливостей, успіхів та невдач, без непотрібного самоїдства. Треба вміти сказати собі «так, я помилився, але це нормально, я сприймаю це адекватно, знайду шлях, як все виправити. 

як навчитися любити себе
фото – unsplush

По-третє, треба навчитись планувати час на себе. Тобто, не викроювати хвилинку, коли все інше зроблене, а свідомо залишати певний час для піклування. І таке планування є чудовою профілактикою депресивних станів. 

По-четверте, необхідно мати хобі, якусь справу, яка надихатиме і даватиме позитивні емоції та враження.

Ну і, по-п’яте, кожній людині потрібний безпечний власний простір, куди інші будуть допускатися лише за запрошенням. Цінність особистого простору для психічного здоров’я людини дуже важлива.

Взагалі, вміння піклуватися про себе закладається з дитинства. Тож, батькам можна порадити навчати дитину цінувати особистий простір – як свій, так і чужий. А ще дуже добре, коли батьки відзеркалюють дитячі емоції. Тобто, не сварять дитину за те, що вона злиться чи психує, не намагаються цю емоцію просто знівелювати, а констатують її наявність, визнають право дитини на неї, показують, що розуміють її стан. Саме це навчає чутливості до себе, вмінню розуміти та приймати себе. А в дорослому житті це вкрай потрібно».

Не чекайте Нового року, чи понеділка, чи омріяної дати. Сьогодні розпочніть загадкову і неймовірну подорож з піклування про себе.

Головне зображення – Miguel Perales

youtube to mp3

Оцініть будь ласка цю статтю!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 голосів, середній: 5,00 з 5)
Loading...
Залишити відгук

Ваша email адреса не буде опублікована.