Синдром відкладеного життя

332

Зізнайтесь чесно, ви теж сподіваєтесь, що після закінчення цього жахливого року все стане по-іншому, набагато краще та простіше? Та й щоразу в очікуванні новорічних свят думаєте, що от тепер, у новому році нарешті заживемо? В мене постійно так…А ще іноді виникає таке відчуття, наче зараз ще не справжнє життя, а якась репетиція. Ну, а скільки справ відправлені в комірку з написом «Потім» і не злічити! От нарешті я про це серйозно замислилась і вирішила, що годі відкладати розмову про синдром відкладеного життя.

Що таке синдром відкладеного життя?

Синдром відкладеного життя чи СВЖ – це група сценаріїв, образ мислення, при якому людина постійно лише готується до життя, а не проживає його. Така собі супер масштабна прокрастинація. Сьогодення ж при цьому сприймається як якась чернетка, фон на шляху до «світлого майбутнього». От тільки проблема в тому, що справжнє життя все не настає, а чарівні зміни, заплановані на понеділок, не приходять. 

І знову починаєш заспокоювати себе, переконувати, – наступного разу все точно зміниться, стане зовсім по-іншому! А скільки ж виправдань вигадано для таких випадків! «Якщо впустив можливість, значить воно було не твоє», «Якщо зміни не відбуваються, значить Всесвіт вважає, що я до них не готовий» або навіть «Зараз такий рік, що починати щось змінювати даремно… ». Ну, а у 2020 і вигадувати особливо нічого не потрібно, бо є просто залізобетонна відмовка щодо будь-яких починань – карантин та пандемія.

синдром відкладеного життя
фото – unsplush

Все зміниться після того, як…

Поняття «синдром відкладеного життя» ввів професор Серкін у 1997 році, коли вивчав психологію мешканців крайньої півночі. Такі люди роками продовжують жити в надскладних умовах одним лише очікуванням майбутнього переїзду на південь, де саме і почнеться «реальне життя». Згодом це поняття почали трактувати більш широко, приклади можна побачити скрізь: в побуті, в простих речах, в повсякденні.

У кого вдома у батьків не було серванта з красивим посудом, який стояв там «до кращих днів»? Хто не чекав відпустки, щоб нарешті зустрітись з друзями? В кого не з’являлось відчуття, що для щастя постійно чогось не вистачає: схуднути, змінити роботу, переїхати до моря? 

як змінити життя
фото – unsplush

Оце постійне очікування слушного моменту, невміння радіти тому, що є тут і зараз – свідчить про синдром відкладеного життя. Ще тут можна говорити про нерішучість страх змін та небажання вийти з зону комфорту.

До чого це може привести?

Насправді синдром відкладеного життя не вважають психічним чи психологічним відхиленням. Проте, призвести до розвитку таких порушень він може. Нерідко у людей, що живуть очікуванням уявного «потім», розвиваються неврози та навіть депресії. 

Особливо страждають від таких граничних проявів люди, схильні до рефлексії – це ж такий благодатний ґрунт для самобичування! Адже ти розумієш, що вчиняєш неправильно, що життя проходить якось не так, а на те, щоб розірвати це зачароване коло не вистачає сил / бажання / рішучості. А от «колупанням» себе, докорами за лінощі та млявістю добивати себе набагато легше. І повільно, але впевнено такими діями можна увігнати себе в серйозну депресію.

Ну, а найгірше в синдромі – миттєве усвідомлення, коли озираєшся і розумієш, що вже грудень на дворі, що пройдешній рік так і не приніс оті омріяні зміни… Починаєш знову виправдовувати себе купою об’єктивних причин і з надією чекати на Новий рік. А життя потроху проходить повз і всі втрачені роки не повернуться ні-ко-ли!

Чи можна подолати синдром відкладеного життя?

З цього приводу в мене є дві новини: хороша та не дуже. Хороша: психологи вважають, що подолати синдром відкладеного життя цілком реально. І порада для цього надзвичайна проста: почати робити хоч щось для досягнення омріяного, для втілення змін. Так, просто лежати в напрямку мрії набагато зручніше, але якщо не ворушитись, то нічого і не зміниться. Тут в хід ідуть усі класичні психологічні трюки: визнайте проблему, ставте маленькі цілі, хваліть себе за кожне досягнення… Ну, ви в курсі.

Тепер до поганої: зробити це на практиці ой як не просто. Як люди розумні та винахідливі, ми завжди можемо знайти для себе безліч добре обґрунтованих та логічних «відмазок», чому починати зміни потрібно не сьогодні. Ні, ну справді, хочеться ж колись відпочити від роботи, ще й спина болить, і холодильник час розморозити, і з дитиною погуляти, і… Та ще й приказки корисні в голову приходять, типу «На все всій час»… А ще – іноді вкрай важко зрозуміти, яким має бути той перший крок, з чого саме починати зміни. 

життя в моменті
фото – unsplush

Проте, це не причина ховатися у свою теплу зручну хатинку як равлик (хоча дуже хочеться). Пропоную почати з простого: дозволяти собі маленькі задоволення і вчитися радіти цьому. (Так, порада про «жити тут і зараз» так проїлась, що аж оскому набила. Проте, тут вона справді доречна). Купіть собі морозиво і відчуйте насолоду від його смаку, від процесу поїдання. От життя – це теж процес, його так само треба смакувати кожної миті. 

І ще прочитала чудову пораду: треба сказати собі «Мені можна!». Можна не чекати вихідних, щоб відпочити (наприклад, піти полежати в ванній ввечері й отримати від цього задоволення без картання себе за згаяний час). Можна їсти з красивого посуду щодня, а не у свята. Можна навіть не відповідати очікуванням оточення та батьків. 

Так, вам можна – жити моментом. І треба!

Головне зображення – unsplush

image color picker

Оцініть будь ласка цю статтю!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 голосів, середній: 4,50 з 5)
Loading...

Залишити відгук

Ваша email адреса не буде опублікована.