Прокрастинація: лінь дорослих та дітей, коли приходить карантин

6 846

Кожній людині доводиться постійно стикатись з купою складних, нецікавих та неприємних справ, які дуже не хочеться робити. І ми відкладаємо їх на потім, даючи собі обіцянку зробити їх трохи пізніше. А потім ще пізніше, і ще… Знайома ситуація? Це і є прокрастинація. Та геть не завжди вона виглядає так безневинно. Постійне відкладання усього на потім може мати дуже серйозні наслідки!

Що таке прокрастинація та хто до неї схильний?

Вікіпедія визначає термін «прокрастинація» як «схильність людини відкладати неприємні завдання на потім, тяжіння до справ, що приносять більше задоволення або швидший результат». Такий стан часто супроводжується почуттям провини, навіть сорому за власну неспроможність та слабкість. 

Насправді в сучасному світі якоюсь мірою прокрастинують усі. Це явище навіть називають «хворобою сучасності». Бо маємо стільки справ, що все встигнути нереально. І тоді вмикається захисний механізм, а саме – лінь. Деякі психологи вважають, що таке відкладання справ «на потім» сигналізує про перевтому, приховані страхи, професійне вигоряння. 

До того ж в систему цінностей сучасного суспільства глибоко вплетений перфекціонізм, постійне прагнення до покращення власних результатів, страх виконати щось неідеально. А якщо зробити ідеально неможливо, то краще взагалі відкласти справу до кращих часів.

Умови, що підвищують схильність до прокрастинації

Бажання постійно відкладати справи на потім викликають:

  • постійне та надмірне переважання «треба» над «хочу»;
  • домінування складних, нецікавих або рутинних справ;
  • відсутня або недостатня винагорода за виконану роботу, її надмірне відтермінування;
  • різка зміна життєвих обставин, випадіння зі звичного режиму (як це трапилось із введенням карантину).

Особливо відчутно ці обставини впливають на людей, схильних до тривожності, недостатньо впевнених в собі, емоційних та вразливих.

Думка експертів

Про своє бачення прокрастинації розповіла кандидатка психологічних наук, практикуюча психологиня – Ганна Чепурна.

  • Чи можна спостерігати активну схильність до прокрастинації серед людей через карантин та пандемію?
прокрастинація на карантині

Так, можна. Перш за все тому, що в людей були максимально зруйновані плани. Та картинка, яку собі люди малювали до карантину, була зведена нанівець і замінена повною невизначеністю. Люди, які схильні до порядкування своїх справ, до якогось розпорядку, як це не дивно, нерідко і є прокрастинаторами. Списки справ, розписування їх за важливістю – оце і є їхній вихід з прокрастинації. Саме вони опинились у ситуації розгубленості (як і діти), бо залишились без свого звичного розкладу. Деякі справи втратили свою важливість, звичний режим збився, люди живуть у стресі, не знають, як поводитись в новій реальності…

лінь та прокрастинація

Я навіть сама з цим зіткнулася – дозволила собі відкладати частину з того, що в докарантинному повсякденному житті я робила за таким списком. До речі, багато моїх клієнтів навіть вдячні карантину, бо отримали час замислитись та зрозуміти, що їм дійсно потрібно, а що власне робилось під тиском оцього постійного треба, треба, треба… Це водночас і позитивний аспект карантину. Адже багато ми робили механічно в оцій щоденній метушні. 

  • А учні, студенти стали більше прокрастинувати через дистанційне навчання?

На мою думку, дітей не можна називати прокрастинаторами, бо в них трохи інший механізм відкладання. Психіка дитини інша, у них немає самоорганізації. Якщо дітям щось не цікаво та є можливість це відкласти, вони відкладуть. У дітей скоріше спрацьовує мотивація уникнення навантаження. Хоча, звісно, дистанційне навчання цю ситуацію ускладнило. Можу сказати, що дітям, які не встигли навчитися організовувати себе самостійно у звичайних умовах, на дистанційному навчанні самоорганізуватися найскладніше. Тож, варто давати дитині більше самостійності, щоб вона навчалася сама розподіляти свій час.

З підлітками та студентами ще інша ситуація. Підліткам взагалі властиво бути неорганізованим. Та й студенти часто так само поводяться. Загалом, відсутність школи чи університету, того зовнішнього організуючого фактору, провокує нескінченне відкладання виконання навчальних завдань.

ліниві студенти

До чого може призвести постійне відкладання справ на потім?

Якщо говорити про професійне життя, то постійна прокрастинація може призвести до неуспіху. Таких людей не цінують на роботі, їм не довіряють, вони погано виконують свої обов’язки. В емоційному плані постійна прокрастинація може призводити навіть до депресивних настроїв, може перерости в серйозну депресію. Так само як з іншого боку – депресія може бути причиною тотальної прокрастинації. У людини вмикаються механізми уникнення, вона намагається постійно уникати контактів, роботи, навіть домашніх справ. Це взаємопов’язано. Тобто, життя практично проходить повз. Бо відкладається не лише робота, а й все інше: зустрічі з друзями, якісь важливі особисті справи… 

До речі, ідея, що людина має постійно прагнути успіху, має досягати результатів і весь час їх покращувати, нерідко зумовлює прокрастинацію. Ця ідея закріплюється в нас з дитинства. Наприклад, коли дитині весь час батьки чи вчителі наголошують, що можна було б і краще щось зробити, більше постаратись, це призводить до повного небажання робити щось взагалі. І виходить, що час в нашому житті обмежений, а можливості щось робити просто – немає, бо треба все робити ідеально. А той ідеал часто взагалі недосяжний. Тож виникає бажання взагалі відкласти справу на потім або ж на ніколи. В дорослому житті, за статистикою, це більше зачіпає чоловіків, бо наше суспільство до них більш вимогливе в питаннях успішності.

Батьки, діти та прокрастинація

  • Як батькам ставитись до небажання дитини своєчасно робити завдання?

Ставитись потрібно спокійно, з розумінням, не давити занадто. Дітям зараз також важко, може ще важче ніж нам, дорослим. Вони стресують, перебувають під постійним тиском, їм важко адаптуватися до нових реалій.  

До того ж є діти, яким взагалі не властива організованість. Це така особливість психіки, характеру і тут взагалі неможливо чогось стандартного вимагати. Тобто, комусь необхідно працювати за чітким розпорядком, а хтось робить все у вільному темпі, може і в останній момент. Але, як показує практика, нормально в дорослому житті «випливають» і ті, й інші. 

  • Чи є дієві способи, поради як побороти прокрастинацію у дітей?

Для початку треба розуміти, що головне – це приклад батьків. Якщо у них повний завал зі справами та все відкладається на останню мить, не варто чекати, що дитина буде все вчасно встигати. Часто діти не роблять щось, бо ми через свій скажений темп життя намагаємось і їм такий темп нав’язати. А вони просто не можуть так ані фізично, ані психологічно. Ми ж постійно їх підганяємо, вимагаємо, щоб щось було зроблене негайно, щоб дитина перервала свої справи та почала от просто тут і одразу робити те, що ми кажемо. Так не варто робити. Краще не наполягати на миттєвому виконанні чогось, давати час, визначати часові рамки на навчання, на відпочинок. 

І ще: чим більше у дитини справ, тим більше вона встигає. Чим щільніший розпорядок, тим більше вони організовані. А чим більше є вільного часу, не зайнятого нічим, – тим більше дитина відкладатиме неприємні, нецікаві справи. Та тут необхідно не перегнути, бо діти, які перевантажені, так само починають прокрастинувати, адже їм важко з усім впоратись.

Поради психологині, що допоможуть побороти дитячу лінь

Серед порад: помірне навантаження з достатнім часом для відпочинку, з періодами для спілкування з друзями та батьками, власний приклад, відсутність нескінченного «довбання», жорсткого контролю. До того ж варто припинити оцінювати все, що дитина робить з негативного боку.

Для маленьких дітей спрацьовують дрібні заохочення за своєчасне виконання чогось, але не можна акцентувати увагу на несвоєчасному. Бо коли ми це робимо, то закріплюємо саме акцентовану поведінку. Дитина не стане швидкою, якщо їй казати, що вона повільна. Вона не почне робити все вчасно, якщо їй казати, що вона постійно запізнюється. Якщо акцентувати на незібраності й відкладанні справ, вона так і буде продовжувати робити.  

Для виходу з прокрастинації є досить дієва, хоч і парадоксальна порада: і дітям, і дорослим я раджу почати робити щось як попало, не ідеально, не якнайкраще, хай абияк. Це завжди викликає здивування та навіть негативні емоції, людям важко зрозуміти, як так можна. А от коли вони починають щось робити та отримувати задоволення від самого руху, від діяльності, ставлення змінюється. 

  • Як закласти правильне відчуття часу на працю, на відпочинок дитині, щоб в майбутньому у неї не виникала затяжна прокрастинація?

Як я вже казала, треба залишати дитині більше самостійності, щоб вона могла навчитися організовувати свій час. Намагатись забезпечувати помірне навантаження, шукати якісь цікаві заняття, гуртки, не залишати забагато вільного часу. І власним прикладом показувати, що ті справи, які здаються неприємними, небажаними краще зробити якнайшвидше, щоб вони не висіли дамокловим мечем. Бо вони ж мають схильність накопичуватись і потім цю купу розгрібати набагато неприємніше…

Усі зображення в тексті – unsplush


Оцініть будь ласка цю статтю!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 голосів, середній: 4,50 з 5)
Loading...

Залишити відгук

Ваша email адреса не буде опублікована.