fbpx

Інфантильність – вічне дитинство

Нас повертають в дитинство іграшки, обійми батьків, катання на ковзанах… Ми влаштовуємо посиденьки з друзями дитинства, переглядаємо старі фотографії. Слухаємо вічно молодого та присутнього Скрябіна. Це приємний, свідомий дотик до дитячого буття нами, вже дорослими. Проте, є люди, яким так і не вдалося через певні обставини подорослішати. Хтось сидить за офісним столом і мріє поганяти наввипередки на крутій бесі, купити новий статусний аксесуар, мати партнера зі зовнішністю телезірки… Сьогодні йтиметься про інфантильність.

Ірина Давиденко

Психологиня, фахівець у галузі екзистенційного аналізу та логотерапії – Ірина Давиденко

Розмова у таксі – інфантильність серед нас

За тридцять, добре за тридцять. Високий, лисуватий, із сумним, втомленим обличчям та «депутатським» животиком. В недешевих джинсах, та у худі з пухнастим медведиком, який обіймає серце.

Водій: 

– Набридло все, треба звідси тікати, а ще краще, мати пасивний дохід.

– Що ви мали на увазі? Нерухомість в оренду, наприклад, чи авторські права?..

– Ні, я хочу, щоб «гроші капали», і мені не прийшлося працювати.

Цей герой не самотній: чимало є охочих бути мандрівним блогером, інстазіркою, особливо не напружуючись, заробляти великі статки.

Мало хто хоче вчитися як правильно вести бізнес чи писати цікаві тексти. Проте є багато охочих жити гламурно, без турбот.

Про маленьку дівчинку

В інтернет-просторі зустрічаються меми про «жила-була дівчинка». Найцікавіше те, що спрямовані ці звернення до дорослих жінок. Ці історії користуються неабиякою популярністю та багато хто справді називає себе дівчинкою.

Напевно, не кожен дорослий чоловік зрадів би від того, що його називали «хлопчиком». Зневажливо, незріло, слабко. Проте, чомусь стосовно жінок так заведено говорити!

Згадаймо тільки пісню Ірини Білик «Я — твоя маленькая девочка в шикарном авто…» Чи викликає цей образ повагу, та чи можемо ми розглядати його як образ для наслідування?

Для когось такий образ стає омріяним, тим паче ми можемо спостерігати це на багатьох суспільних рівнях: маленька дівчинка потребує турботи, вона несамостійна, наївна, безпорадна, залежна. Для таких «дівчаток» легко бути сильним героєм, просто ставши «батьком», опікуном, покровителем.

Що каже наука?

Тому, хто усвідомлює, що «якось я по-дитячому поводжуся», та «мені потрібно дорослішати», треба спершу поцікавитися, що насправді відбувається і що із цим робити.

Умовою «не дорослішання» може бути гіперопіка батьків, психологічна травма в дитинстві.

Важливо розрізняти інфантильність (незрілість) та регрес (психологічний захист: у дорослої людини з’являється дитяча поведінка). Якщо регрес – тимчасове явище, то інфантильність є психофізіологічним станом. Не плутайте із «внутрішньою дитиною» як вільною, життєлюбною якістю.

Чому про це пишемо?

НЕЗРІЛИМ ЛЮДЯМ ВАЖЧЕ ДОЛАТИ СТРЕС ТА ДОСЯГАТИ ПОСТАВЛЕНОЇ МЕТИ. ДОРОСЛІШАТИ НЕ ПРОСТО, ЧАСОМ БОЛЯЧЕ; ДЕЯКИМ НЕ ВИГІДНО МАТИ ПОРУЧ ДОРОСЛУ ТА САМОСТІЙНУ ЛЮДИНУ.

Умовою «не дорослішання» може бути гіперопіка батьків, психологічна травма в дитинстві, інфантильні батьки… Інфантилізм розуміють як затримку розвитку, фіксацію на попередніх стадіях розвитку.

Калейдоскоп інфантильності

Пам’ятаєте, була така трубочка із різнокольоровими скельцями, яку ми притуляли до ока і крізь маленький отвір спостерігали, як за допомогою дзеркал, купка кольорових скелець утворювала казковий орнамент – мандалу. Здавалося, що я перетворюю світ і це легко та чудово. 

Проте світ дорослих не такий легкий. І ті, кому не вдалося створити свої внутрішні опори вчасно, намагаються, не напружуючись, не долаючи складнощі, «котитися по життю» й надалі.

Які риси можна вважати дитячими?

  1. У сексуальності – людину приваблює дитяча зовнішність та манери поведінки. І в той час людина сама себе переживає як дитина. Носить недоречний, занадто відвертий одяг, має фліртуючий стиль поведінки.
  2. Пуерилізм – так називають дитячу поведінку в культурологічних дослідженнях (необхідність банального відволікання, тягу до вражень, до масових заходів, веселощів, нетерпимість до будь-якої иншої думки, надмірне перебільшення похвали та вини, слабкість контролю, невміння розпоряджатися грошима).
  3. Бажання мати «покровителя», опікуна, хто б міг приймати за людину рішення та нести за них відповідальність.
  4. Зовнішній локус контролю, або, простіше – «моє життя керується та пояснюється зовнішніми обставини, винний будь-хто, але не я». Мене «повинен хтось зробити щасливим», в стосунках цікавить тільки «цукерково-подарунковий» період.
  5. Складно сприймати критику, людина часто ображається, не говорить про свої потреби та замість відкритої позиції, часто зловживає маніпуляціями. Якщо ти мене любиш, то…(придбай, зроби так, як я хочу).
  6. Істерики, демонстративна поведінка, драматизація, егоїзм.
  7. У людини неясні уявлення про себе та свої цілі. Людині складно визначатися, бути ясною та стабільною (надійною) для инших.

Як ще ми можемо розуміти інфантильність?

Наприклад, дослідник Ніл Постман розглядав інфантильну поведінку на відміну від поведінки «нормальних» дорослих, яким він приписував, зокрема, такі характеристики: «Здатність стримувати себе і відкладати негайне задоволення потреб». 

Терпіння, наполегливість, здатність до аналізу та планування. Без цих якостей «жовторотим пташенятам» буде не до веселощів. 

Вплив засобів масової інформації та реклами

Найважливішою цільовою групою маркетологів є люди віком між 14 і 49 роками. Завдяки цьому розширенню почуття молодості інфантилізація структурно закріплена на ринку: дитячі та юнацькі книги, фільми, комікси чи мода стають дуже поширеними серед дорослих споживачів. 

Згадаймо, наприклад, розмальовки для дорослих «Мій зачарований сад» шотландки Йоганни Басфорд, яка продала 1,4 мільйона примірників своєї книжки.

Навіть дизайнери розробляють все більше виробів, які нагадують речі для дітей. Старіння як занепад та прокляття: гасло поп-культури «Die Young, Stay Pretty» (Помри молодим, залишся красивим).

Пам’ятаєте філософію Apple? Усі гаджети повинні працювати максимально просто! Клієнт лінивий. Повірте, багато хто із тих, хто почав читати цю статтю, завершив першим абзацом. Лонгрід. Це втомлює, адже треба думати.

Хікіморі (усамітнення)

Таких людей, особливо в Японії, стає все більше. Деякі самітники мають психічні захворювання, найчастіше це депресивні та аутистичні симптоми. Саме в Японії легко стати невдахою, – проблеми на роботі часто призводять до самогубств. Хікіморі- це соціальне самогубство у заможних країнах. 

Чи думав хтось із нас, що людство застане смерть за гаджетом у самотності? Найнебезпечніші виклики приходять непомітно!

Отож «бути душею молодим», бути сучасним та бути інфантильним, безвідповідальним – різні речі.  Інфантилам складно, вони як правило не мають мотивації до змін, тероризують навколишніх. 

Хто може «змусити подорослішати»?

Життя.

Добрі наставники та хороший приклад. 

Виклики.

Цікаво, що інфантильні особистості часто шукають співузалежнені стосунки, свого «рятівника», на кому триматиметься їх дитячий світ. Проте, коли такі стосунки руйнуються у «дитяти» виникає шанс стати дорослим. Звичайно, не потрібно шукати «табори виживання», можна просто рухатися своєю дорогою: окреме житло, хороша, відповідальна робота, планування, постановка цілей та їх реалізація, отримання супроводу та зворотного зв’язку керівника, наставника, самостійні подорожі, догляд за слабшими, волонтерство. І повірте, інфантильність зникне безслідно!

Головне зображення (the main picture) – Sandra Molina


Оцініть будь ласка цю статтю!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 голосів, середній: 5,00 з 5)
Loading...

Залишити відгук

Ваша email адреса не буде опублікована.