Та візьми себе в руки! Депресія і що варто про неї знати

7 279

У нашому суспільстві навіть серед лікарів досі зустрічається поблажливе чи зверхнє ставлення до проблеми депресії. Людям з таким розладом часто радять взяти себе в руки, бути оптимістичними, вести активний спосіб життя… А їм, натомість, потрібна кваліфікована допомога, бо якщо депресію не лікувати вчасно, вона може навіть становити загрозу життю. Психологиня, кандидатка психологічних наук – Наталя Федорченко – розповіла нам, що таке депресія, як уникнути такого стану і передбачити її симптоми. 

Психологиня, кандидатка психологічних наук – Наталя Федорченко

Депресія доступними словами

  • Як пояснити, що таке депресія звичайній людині?

Депресія – це тривалий стан сильної пригніченості, як мінімум декілька тижнів. Простіше це пояснити через симптоматику. Це такий стан, коли людина по кілька тижнів має гнітючий настрій, її перестають радувати звичні їй речі, які до того приносили задоволення, або спостерігається ангедонія, коли взагалі ніщо не приносить задоволення. 

що таке депресія
фото – Dan Meyers

Плюс, якщо є важка форма депресії, можлива ситуація, коли прості, повсякденні, побутові речі, (як, наприклад, помитися, приготувати їжу, перевдягнутися, навіть встати з ліжка) стають для людини нереально важкими та вимагають надзусиль. Є ще й соматичні симптоми – порушення сну, зміни апетиту. Загалом, депресія – це довготривалий стан. Це не ситуативно, коли ти через день то в гарному настрої, то в поганому. 

Тому призвести до цього можуть різні фактори. Наприклад, коли сталася травматична подія і людина довго не може пережити її. Є ще такий різновид як післяпологова депресія. Тут фактично наче й немає ніяких підстав сумувати. Дитина здорова, все нормально, але маму ніщо не радує. В неї спостерігається стан апатії, знижений настрій.

Головне, що варто завжди пам’ятати, депресія – це не коли людина не впоралася зі своїми емоціями, це не вибір особистості й ніяк не залежить від бажань людини. Це так само, як зламати ногу – тільки в цьому випадку щось «ламається» в людській психіці. 

Хто може захворіти на депресію?

  • Чи кожен може захворіти на депресію? Чи це залежить від темпераменту, ситуації, чи якихось інших факторів?

Депресія – це реальний медичний діагноз. Її відносять до так званих легких невротичних розладів. Схильним до цієї хвороби може бути хто завгодно. Але є, звісно, і соціальні, і спадкові, й індивідуальні фактори, які можуть сприяти розвитку депресії. Тобто, якщо у людини були в минулому депресивні епізоди, то це підвищує ризики їх виникнення в майбутньому.

Наприклад, якщо у жінки колись вже був депресивний стан, в неї є більший ризик виникнення післяпологової депресії. Або, якщо в родині були випадки депресивних епізодів, то ризик також підвищений. Плюс соціальні фактори: сильні стресові ситуації, фінансова нестабільність, якісь різкі зміни. Наприклад, зараз, під час карантину, сама ситуація ізоляції та пандемії провокує тривожний розлад. А супутні моменти, такі як невизначеність з роботою, звільнення, різка зміна звичного способу життя, можуть спонукати виникнення депресії.

як подолати депресію
фото – Yuris Alhumaydy
  • Депресія залежить від віку?

Ні, у депресії немає чіткої залежності від віку, як у деяких інших психічних розладів. Тож, це може бути і юнацький вік, і більш дорослий, і навіть похилий. Депресія не обирає стать і становища у суспільстві.

  • Чи варто говорити про таке із дітьми, щоб передбачити проблеми у майбутньому?

Я не думаю, що дітям треба давати всебічну підготовку в плані психіатрії, але елементарна культура психологічної гігієни має бути. Так, це, звісно, ідеальне суспільство, де батьки дбають про психологічне здоров’я дитини, де вони навчають з дитинства стежити за своїм станом, за своїми емоціями і приймають дітей без осуду. Бо коли в підлітка депресія, коли дитина просто не може піднятися з ліжка тижнями, а батьки списують це на лінощі, радять піти погуляти – це надзвичайно шкодить здоров’ю та розвитку. Така всебічна освіта з дитинства навчила б людей бачити симптоми хвороби у близьких, вчасно реагувати на них, адекватно ставитись до проблеми в майбутньому.

Як розпізнати ознаки депресії?

Розпізнати депресію можна. Але про можливі симптоми депресії має бути поінформована якомога більша кількість людей. Бо часто людина, яка страждає на одиничний депресивний епізод чи на затяжну депресію, відчуває, що щось не так. Проте в неї може просто не бути сил звернутися по допомогу. Оцей стан сильної апатії, коли взагалі нічого не можеш робити, не дає їй змоги дійти до лікаря. Дуже важливо, щоб близькі люди могли розпізнати симптоми та допомогли б звернутися до спеціаліста. 

Для початку, коли ви помітили в себе якісь симптоми депресії, можна звернутись до доступних онлайн-тестів. Є шкали, опитувальники, які можна пройти для себе і вже зробити перші висновки. Це не метод професійної діагностики, але може допомогти більш детально проаналізувати власний стан і ймовірну симптоматику, яку варто обов’язково озвучити лікарю.

  • А до кого звертатись, якщо симптоми депресії все ж наявні?

Завжди можна звернутися до лікаря первинної ланки – сімейного терапевта. У них є чіткі протоколи щодо діагностики та надання першої допомоги в таких ситуаціях. Інколи, у легких випадках, цього виявляється достатньо. У складніших ситуаціях він перенаправляє пацієнта до вторинної ланки, до спеціалізованих державних психоневрологічних закладів.

Коли лякає діагноз

  • Якщо лікар поставив діагноз «депресія», як його не перелякатись? Що робити?

В ідеалі, це досягається загальним рівнем освіченості населення. Чим більше ми говоримо про це в засобах масової інформації, чим більше інформують своїх пацієнтів лікарі первинної ланки, стежать за породіллями, говорять про це на курсах підготовки до батьківства – тим менше страху залишається. Наприклад, якщо молодих батьків інформують, що в середньому 15% мам проходять через післяпологову депресію, то стає зрозуміло, це не так страшно, це нормальна і повністю виліковна, при вчасному зверненні, проблема. Головне – підтримка близьких та поінформованість з якісних перевірених джерел. 

чоловік в депресії
фото – Francisco Gonzalez
  • Чи може депресія повертатись і що з цим робити?

При правильному лікуванні, якщо людина не затягує зі зверненням, депресія виліковується повністю. Але, якщо навіть вона повертається, важливо, знову ж таки, вчасно піти до лікаря, не боятись таких рецидивів, це трапляється. Бо якщо запустити ситуацію, можливі ускладнення. Наприклад, інколи післяпологова депресія може переростати в психоз, який вимагає вже госпіталізації в стаціонар та більш тривалого лікування.

Проблема психічного здоров’я українців

  • Чому, на вашу думку, в нас не заведено говорити про психічне здоров’я, ходити до психологів?

Така стигматизація психічних розладів тягнеться ще з радянських часів, з острахів про каральну психіатрію. Будь-яких психічних розладів у нас соромляться. На жаль, і досі часто трапляється, що коли дізнаються про наявність в людини навіть легкого неврозу, на неї одразу навішуються стереотипні кліше, не дуже коректні висловлювання дозволяються, її можуть називати «психопатом». Яким би не був розлад, у нас як лайка використовується слово «шизофренік». 

І це дуже шкодить. Це суттєва перепона для людей із розладами – звернутися за допомогою. Вони соромляться, що про це дізнаються, що буде втрата працездатності, що їх можуть звільнити. Я особисто знаю випадок, коли у людини були досить вагомі підстави підозрювати шизофренію, але вона не звернулась до лікаря, бо боялася, що її звільнять з роботи. 

психологічна допомога в Україні
фото – Unsplush

Та сама історія і з депресивними розладами. Люди не дуже розуміють, що таке неврози, що з таким діагнозом навіть на облік не ставлять в психіатричній лікарні. Їм просто надають допомогу і це ніде потім не вказується, їм не потрібно брати довідки, виписки, вони не є небезпечними для оточення. Окрім того, зберігається лікарська таємниця, правило конфіденційності. 

В українців є враження, що як тільки вони звернуться за такою медичною допомогою, то про це одразу стане відомо і з них будуть сміятися. Є й острах, що їх можуть закрити в психіатричній лікарні та будуть примусово «напихати» медикаментами. 

Чи є покращення в українській психіатрії сьогодні?

Наша психіатрія вже давно зробила крок вперед, медикаментозне лікування постійно вдосконалюється, і навіть люди з важкими психічними розладами можуть жити абсолютно нормально з правильним лікуванням. А депресія це взагалі така ситуативна історія, яку можна вилікувати із відносно мінімальним дискомфортом. Навіть антидепресанти призначають не у 100% випадках, інколи цілком достатньо психотерапії.

Та загалом, нарешті, ситуація потроху покращується. Бо все-таки про це намагаються писати, говорити. Та ж Уляна Супрун дуже багато просвітницької роботи веде на своїй сторінці у фейсбуці. Тому люди починають трохи простіше реагувати на цю проблему, частіше звертаються з такими проблемами до лікарів. І мій досвід це підтверджує. Чим більше дописів та інформації людина читає про те, що це нормально, тим легше їй звернутися за допомогою. 

Інша проблема, що на собі дорослі, як правило, економлять. Помітивши симптоми депресії, вони, наприклад, можуть звернутись до терапевта. Той направить у психоневрологічний диспансер, психіатр їм призначить медикаментозне лікування і все. Але депресію, в ідеалі, лікують не лише пігулками, а в комплексі з психотерапією. Адже антидепресанти лікують симптоми, а психотерапія допомагає з’ясувати, що стало поштовхом чи причиною для розвитку депресії, допомагає пропрацювати проблеми, щоб такі епізоди більше не повторювались.

Проте державні заклади, через проблеми недофінансування, не завжди пропонують тривалу психотерапію та психологічну підтримку, якої людина потребує. А на приватну психотерапію йти – це додаткові витрати, тож люди починають на собі економити. 

  • Що б ви найперше порадили кожному, аби уникнути депресії?

Універсальної поради, на жаль, немає. Але на прикладі молодих мам, коли я читаю для них лекції чи готую якісь дописи, я завжди роблю ремарку, що ніколи не треба забувати дбати про себе. І це доречно для кожного! Бо в нас у суспільстві дуже засуджується егоїзм: вважається, якщо ти любиш себе, дбаєш про себе, то ти одразу автоматично перестаєш любити інших, а це ж дуже погано. Однак здоровий егоїзм та турбота про себе це, як мені здається, запорука психічного здоров’я і психологічної гармонії. 

Бо як тільки людина починає обмежувати себе в праві отримувати задоволення на користь чогось іншого – (як молоді мами, коли віддають себе і весь свій час дитині) – вона просто грузне в таких не ресурсних справах. Тоді ж майже не залишається якихось активностей, які б давали можливість відновлюватися. Тому важливо завжди тримати баланс, не забувати, що дбати про себе – це не погано, а необхідно. Коли ми наповнені, коли ми радісні, емоційні, ми те саме даруємо й оточенню. А коли ми втомлені та пригнічені, постійно в емоційних зривах, то нікому ми нічого хорошого дати вже не зможемо. І собі також!

Головне зображення (the main picture) – Anthony Tran


Оцініть будь ласка цю статтю!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (7 голосів, середній: 5,00 з 5)
Loading...

Залишити відгук

Ваша email адреса не буде опублікована.