Шанс на життя: історії пологів українок

5 655

Народження дитини – це завжди новий етап в житті кожної жінки. Важливий, іноді стресовий, хвилюючий та недешевий. З квітня минулого року в Україні мала б активно діяти медреформа для породіль. Тобто пацієнтка може вільно обирати пологовий незалежно від місця проживання та реєстрації, жодних благодійних внесків у касу медзакладу та пакетів з медикаментами. Окрім того, за кожні пологи заклади охорони здоров’я повинні отримувати 8 136 грн від НСЗУ (Національної служби здоров’я України). А породілля має приготувати лишень речі індивідуального користування для себе і для малюка на час перебування в пологовому. 

Звісно, якщо жінка хоче окрему палату, додатковий комфорт та особистого лікаря, а не чергового акушера, то змушена додатково оплатити ці послуги у касі медзакладу.

Але чи діє медреформа в реальності так, як на папері? І чи доступніша медицина за кордоном? Розповімо історії пологів українок, котрі народжували у Європі та США, та у звичайних українських пологових будинках, а ви самі робіть висновки.

Іспанія

Надя, місто Алькоркон, провінція Мадрид, Іспанія.

Народжувала у державній центральній лікарні міста Алькоркон у 2014 році. Облік вагітних тут ведуть в районних поліклініках за місцем проживання. Всю вагітність вів акушер поліклініки, а народжувала я у чергового лікаря. Ніяких договорів не підписувала, страхівки на той час також не було. У пологовий з собою взяла лише тапочки та халат. 

При пологах був присутній мій чоловік, це обов’язкова умова в Іспанії, хтось з рідних, або близьких повинні бути. Весь персонал ставився до мене дуже добре, жартували з чоловіка. Здавалося, що я була у колі своїх друзів. Після пологів мене з дитиною привезли в палату, де на нас вже все чекало: столик з усім необхідним для дитини (одяг, памперси, миючі засоби), ліжечко для дитини, для мене й окремо для чоловіка, телевізор і окрема ванна кімната.

Весь час перебування в пологовому будинку коштував мені 0.00€.

новонароджений
фото – Carlo Navarro

Ще під час вагітності знайомі українки попереджали, щоб я, часом, нікому не давала ніяких грошей, бо, по-перше, лікарі не зрозуміють і, по-друге, можу мати проблеми з законом за давання хабаря.

До речі, епідуральна анестезія також безплатна. Та ще й сам анестезіолог не радить брати цей укол. Але я взяла, тож єдиний договір, який підписала, був з анестезіологом, що він не бере на себе ніякої відповідальності за наслідки.

Польща

Анонімно, місто Познань, Польща, листопад 2019 року

Народжувала у «Szpital świętej rodziny» у Познані в листопаді 2019 року. Кожна вагітна жінка за законодавством тут повинна стати на облік до 10 тижня вагітності, (інакше не отримає одноразову допомогу і ще будуть нюанси при поступленні в лікарню). Тому всі стараються цього дотримуватися. На облік можна стати до будь-якого лікаря-гінеколога, який тобі подобається. 

Я мала державну страхівку – основний пакет, який надають кожному, хто офіційно в Польщі працевлаштований. Страхівка покриває всі візити до лікаря (протягом вагітності їх було приблизно 10), всі потрібні аналізи, безплатні пологи та перебування в лікарні.

Сумку в пологовий складала, але багато всього не знадобилося.

Потрібно було мати:

  • одноразові пеленки
  • змінний одяг
  • тапки
  • столові прибори, горнятко (дають одноразові, якими не зручно їсти)
  • рушник
  • особисті засоби догляду (шампунь, гель для душу, гребінець і т.д.)
  • одяг для малюка на виписку.

Всім іншим лікарня забезпечувала. Ціна сумки близько 200 zł (1400 грн).

історії пологів Польща
фото – Isaac Quesada

Пологи приймав черговий лікар. В палаті було 3 ліжка, біля кожного ліжечко для малюка, пеленальний столик і комод, в якому все необхідне для догляду, і ще великий рукомийник, в якому можна покупати дитя.

Ванна кімната одна на палату. Все чисто, є миючі засоби. Гаряча вода цілодобово. Палату прибирають кожного ранку (миють всі поверхні, підлогу і змінюють постіль, тому свою не брала). Харчування 4-разове. Мені вистачало, інколи порції були надто великими. З дому чоловік привозив лише свіжі фрукти.

Чи відчувала себе у безпеці поряд з акушерами під час пологів?

Загалом, з лікарями відчувала себе у повній безпеці. Я чомусь повністю їм довіряла. Мені пояснювали всі дії. Коли щось запитувала, то детально розказували. Я підписала дозвіл на присутність інтернів, то дівчата-інтерни взагалі молодці. Було мінімум зовнішніх втручань у процес. Окрім того, я підписала письмову угоду з лікарем про те, що йому можна буде робити під час пологів, а що ні. Це було найнудніше з усього. Велика папка з різними дозволами, згодами. Теж мала підготовлений з собою план пологів. І все, що описала у плані виконали, навіть перевершили мої очікування.

Чоловік був зі мною, а це велика підтримка психологічна і фізична теж. Увесь час в лікарні перебувала консультантка з грудного вигодовування. Вона допомагала прикласти перший раз, запитувала чи все вдається, інколи навіть подавала малюка з ліжечка мамам у ліжко. Консультувала щодо подальших дій вдома.

Я приємно вражена була підтримкою лікарів. Вони постійно говорили: «ти велика молодець, все вийде». Жодного морального тиску. Після народження всі учасники процесу потиснули мені руку і подякували за співпрацю. Це було дуже приємно. Хабарів, чи матеріальної вдячності не давала.

історії пологів українок в Польщі
фото – Picsea

Ще одна породілля, Оксана, теж народжувала в Польщі (місто Буско-Здруй) у 2016 році й ділиться схожими спогадами. Жінка народжувала у державній клініці, не купувала жодних ліків, оскільки усе покривала страхівка. Їй робили три платних уколи на розкриття матки, та в результати лікарі не взяли оплати й за це. 

Лікарі все пояснювали дуже гарно, допомагали й показували, що і як робити, бо я не була впевнена. Не давала жодного хабаря, навіть шоколад після народження, хоч була 2 тижні в лікарні, бо в дитини були проблеми з диханням.

Львів, Україна – дві історії пологів

Галина, Львівський обласний перинатальний центр, народжувала у 2020-му під час другої хвилі медреформи, перші пологи.

Час, коли потрібно ставати на облік, припав на період першого локдауну. Тут в мене була жесть. Ще на ранніх термінах я ходила в жіночу консультацію при пологовому, який знаходився біля дому. Там мені сказали, що візьмуть на облік, якщо матиму декларацію з їхнім сімейним лікарем. Під час локдауну мені всюди відмовляли. Лікар з іншої консультації казала «приходьте після карантину». А карантин не закінчувався. Плюс в реєстратурі говорили, що то я не в тому районі живу, то декларації нема, то ще щось. На мої аргументи, мовляв, друга хвиля реформи, жіночки в реєстратурі лише кричали. В результаті, після плачів та стресу я пішла у приватну клініку на 18-му тижні. Заплатила багато грошей, але не жалію ні крапельки. 

Пологи пройшли в державній клініці. У мене була страхівка. Однак вона не покривала нічого.

Окрім того, я складала аж чотири сумки в пологовий:

  • в пологовий зал 
  • для дитини в палату 
  • для мами в палату 
  • на виписку 

Насправді збиралася, як на війну. Пів хати в тих сумках. Щодо вартості усіх пакунків, то, мабуть, декілька тисяч, якщо підсумувати. Потім чоловік привіз з дому ще і чайник.

Пологи приймав лікар, з яким домовлялась про це заздалегідь. Палата була досить добра. Там було 3 дівчинки. Душ був і в родовій палаті, і в після родовій. Харчували прекрасно. Лише цей процес ходіння на коридор за їжею був досить складний. Після пологів не всі можуть дуже легко ходити. Постіль брала свою. Але знаю, що в пологовому дають, якщо потрібно.

історії пологів Львів
фото – Hollie Santos

Чи відчувала себе у безпеці поряд з акушерами під час пологів?

З лікарем – так. З акушеркою – ні. Вона була дуже малослівна і на мої питання практично не відповідала. Мені не надто пояснювали, що зі мною відбуватиметься. Були більше інструкції, що робити. Єдине, я не задоволена, що мені зробили амніотомію (хірургічний метод штучного розриву плодових оболонок та відходження навколоплідних вод – ред.). Після цього родова активність послабилася і почали штучно стимулювати. 

Щодо оплати пологів чи «подяки» лікарям – пологи це складна штука, вони мають бути високооплачуваними і я не проти платити. Але хотіла б це зробити в касу. Загалом, лікарям додатково я платила. 

Щодо самого процесу – мені було все логічно. Гірше було після. Я дуже незадоволена комунікацією неонатолога, яка мене ввела у страшний стрес, не пояснивши діагноз дитини. І перетворила виписку з пологового просто в найскладніший день у житті. 

Анонімно, Львівський обласний перинатальний центр

Це мої перші пологи. На обліку була у державній поліклініці, яка знаходилася не в моєму районі проживання. Згідно з новою реформою ти можеш обрати будь-яку поліклініку, яка підписала договір із НСЗУ. Я обирала за рекомендацією лікаря, у котрого хотіла спостерігатися. Страхівки не мала. Але з лікарем був підписаний договір.  

Моя вагітність припала на карантинні обмеження, тому в поліклініці бувала не часто, з лікарем спілкувалася online, аналізи здавала приватно. Кров і сечу час від часу доводилося здавати у поліклініці (такі місцеві закони). УЗД – усі приватно. 

Чи відчувала себе у безпеці поряд з акушерами під час пологів?

На жаль, ні. Ніхто мені нічого пояснювати не хотів, я перепитувала декілька разів, а вони виходили мовчки. Я приїхала без домовленостей, тож це їх не дуже втішило. Пологи приймав черговий лікар. У мене була платна палата, тому умови були хороші. Душ, туалет, одна в кімнаті.

як народжують у Львові
фото – Suhyeon Choi

Письмову угоду складала, там все за протоколом. Але насправді довелося відстоювати своє право народжувати дитину за цим протоколом. Ніхто його не дотримується. Свої побажання щодо родового процесу я озвучила (тепловий ланцюжок, відпульсування пуповини й т.д.), це все було прописано. І хоч мене запевняли у виконанні всіх вимог, в результаті кожен із пунктів я «вигризала зубами». І це в час, коли ти взагалі не повинна на будь-що, крім дитини, відриватися. 

Я народжувала під час карантинних обмежень, тож чоловіка не допустили. Хоча ми готувалися до партнерських пологів. Я в процесі не плакала, не кричала, просто тихо народжувала. Але психологічний тиск був шалений. 

Хабарі не давала, це моя принципова позиція. Ходили до мене всі – від лікаря до санітарки. Конкретних сум не називали, але пробували всі можливі способи випросити в мене гроші. Чомусь соромно було мені, а не їм. З грошей я оплатила тільки за окрему палату офіційно в касу. 

Найбільше вразило те, як в чистому, новому, європейського рівня  пологовому будинку можна себе відчувати так, ніби ти потрапила в минуле. Дякую Богу за здорове дитятко. В загальному на пологи потрібно іти добре підготовленим інформаційно і знати свої права. Так є ймовірність, що більш-менш буде дотриманий протокол, а це здоров’я твоє та дитини.

Велика Британія

Люба, яка проживає у Лондоні, розповідає, що перша вагітність у Великій Британії передбачає 10 відвідувань акушера. Друга – всього 7. Вагітна стає на облік до сімейного лікаря (GP), звідки її направляють до лікарні, де вона й народжуватиме, і відповідно до місцевої акушерки. Люба складала дві сумки в пологовий: одна з речами для себе, інша – для дитини. Список немаленький.

На 34-36-му тижні на прийомі з акушеркою складається план пологів, де включена інформація стосовно знеболювальних, місця родів, хто буде присутній зі мною, чи перерізати пуповину зразу, хто перерізатиме і таке інше. Але звісно план міг змінитись залежно від перебігу самих родів. В моєму випадку все склалося по-іншому, ніж планувалася, через стимуляцію пологів та екстрений кесарів розтин в кінці, але це нормальний і зрозумілий стан речей.

Я довіряла нашим лікарям і всьому персоналу, бо вони знають свою справу і роблять все, що в моїх та дитини інтересах.

як жінки народжують
фото – Ana Tablas

В українки Наталі, яка теж народжувала в державній клініці Лондона (Northwick Park hospital) у 2017 році, схожі спогади. Вона розповідає, що для родин європейців тут медичні послуги безплатні. Для вагітних весь необхідний спектр лікування (навіть стоматолог), до того часу як дитині виповниться 12 місяців, теж безплатний. 

Ніхто зайвий раз під час ведення вагітності не лізе до тебе, не відправляють на зайві обстеження, і навіть якщо є загроза, то тебе спостерігають і вже залежно від динаміки призначають медикаментозне лікування або спокій. Є, звісно, свої нюанси. Найчастіше – це мовний бар’єр, якщо ви не досконало володієте англійською. Проте це не стало на заваді Наталі народити дитину та розуміти лікарів під час пологів.

Івано-Франківськ, Україна

Іванна, Івано-Франківський обласний перинатальний центр, тут народжувала двічі.

Двічі народжувала в ОПЦ Івано-Франківська, хоч сама з Закарпаття. Хочу сказати, що в ОПЦ післяродове відділення у гарному стані. Там зроблений новісінький ремонт, нові вікна, ліжка гарні, постіль теж гарна – свою можна не брати, туалет і душова нові, прибрано і чисто, гаряча вода є, мийся скільки хочеш. Тут існує два види палат: безплатні, де є 3-4 ліжка, і платні по 500 грн в день. У такій палаті тільки ви, дитина і чоловік. Там є окремий душ, мікрохвильова і чайник. Платна палата добра для жінок, у котрих був кесарів розтин, оскільки їм потрібна допомога та більше спокою. Я була у звичайній палаті.

На диво, мені пощастило, обидва рази у мене була дуже класна команда. Так, саме команда, оскільки всі працювали гуртом. Під час перших і других пологів у мене були дуже хороші лікарі. Я їм вдячна за все, вони достойно виконали свою роботу.

історія пологів Івано-Франківськ
фото – Christian Bowen

Звичайно я платила за пологи, тепер переважно всі платять. Це у лікарні називається «подяка». Можливо, комусь не подобаються послуги, умови, але зараз такий час, що можна народжувати, де заманеться. Тому майбутня мама сама вирішує, де їй народжувати, якого лікаря обирати. Хочеш, щоб тобі було добре і комфортно, шукай поки не знайдеш.

Сполучені Штати Америки

Юля, США, 2018-ий рік, другі пологи. Перші пологи були у Києві.

У Штатах на облік можна стати після 12-ти тижнів, у мене був 17-ий. Обираєш заклад, в якому хочеш народжувати. Лікаря відповідно можна обрати з тих, які працюють в тому закладі. Я перечитала все про освіту кожного, передивилася відгуки й обрала з найбільшим досвідом. Лікарка на першому ж візиті одразу пояснила, скільки буде відвідувань, яка ціна і за що. Це за умови, якщо вагітність проходитиме нормально. УЗД одне за всю вагітність на 19-20 тижні й все, далі за потребою. Мені все дуже сподобалося – чітко і ясно.

Скажу одразу страхівки в мене не було, тому кожна додаткова опція була за додаткову плату. 

Близько 37-го тижня на черговому візиті лікарка запитала мене, чи я хочу народжувати в неї. Звісно, що так. Але тут вона повідомила, що мій термін випадає на час її відпустки. Тож запропонувала запланувати день родів, коли вона ще буде на роботі. І дала тиждень на роздуми. Мені одразу, скажу, це не сподобалося, хоча зараз я розумію, чому тут планують роди на конкретну дату. Особливо, якщо ти хочеш народжувати у конкретного лікаря, а не в чергового. Та до наступного візиту не довелося довго думати. Я народила одразу ж на вихідних. 

Після пологів мене перевели в іншу кімнату, теж облаштовану і з душем, а через 24 години нас виписали. Усю ніч, що три години, дитину моніторили, слухали; мене питали, що потрібно і звичайно ж показували як годувати маля. Лікар перевірив мене двічі й перед випискою дав добро, остання інстанція – педіатр, який теж сказав, що я можу з малечею йти додому! Так у неділю ввечері я вже була вдома. 

право на життя пологи
фото – Khoa Pham

В США все виглядає кращим, але коли ти за все це платиш і багато, то думаєш, що можна обійтися і без палати, яка радше схожа на номер в дорогому готелі. Усюди є свої плюси та мінуси.

Шанс на життя

Ми загалом мали безліч історій жінок. Хтось народжував у малих містечках, і там лікарі піклувалися набагато краще, ніж в обласних перинатальних центрах. Хтось першу дитинку народжував в пологовому, а другу – вдома. Зараз це також модна тенденція. Деякі жінки навмисне їхали народжувати в іншу область, а не за місцем проживання. У когось пологи приймав один і той же лікар, а враження залишалися дуже різними. Єдине, що тут має найбільшу цінність не залежно від місця пологів – це життя і здоров’я жінки та немовляти.

Небажання платити «подяку» лікарям не повинно впливати на якість їхніх послуг. Ні лікар, ні санітари не мають вимагати додаткової плати, якщо ви все сплатили в касу. А вам не обов’язково тицяти гроші усім, хто проходить повз вас, навіть, коли цього не просять. То ж ще наше, українське – «треба дати, бо то не гарно». І так, є лікарі, котрим важливо, щоб жінка почувалася у безпеці та спокої, а буває, – що ні.

Ми говоримо про це, щоб бачити різний досвід та ситуації. А ще, окрім всього, є елементарна обізнаність, якою має володіти кожна породілля. Бо часом саме обізнаність, (а не медреформа) дає шанс на життя вашій дитині.

Усю інформацію про пологи жінок було використано на їх умовах, тож за деякими ми зберегли анонімність.

Авторка – Оксана Петрик

Головне зображення – Jonathan Borba

Читайте більше

image color pick

Оцініть будь ласка цю статтю!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (9 голосів, середній: 4,56 з 5)
Loading...
Залишити відгук

Ваша email адреса не буде опублікована.