Приправлено любов’ю

463

В неї можна повчитися напористості та впертості: колись ця дівчина працювала вчителькою у школі, зараз — вирощує перці та називає себе «кучерявою фермеркою». Катя Олійник переїхала з міста в село, змінила найману роботу на власну справу та доводить своїм прикладом, що любов має бути у всьому, що робиш. Саме тому вона так дбайливо ставиться до природи й того, чим займається.

Любов до природи

Я народилася та виросла в селі на Вінниччині, й відколи себе пам’ятаю — завжди любила природу. Насолоджувалася небом, ловила запахи квітів, спостерігала за тваринами. Мою любов підтримував тато: коли я вчилася у школі, придбав мікроскоп. Радості не було меж — мала можливість розглядати листочки, квіти та травинки.

Любов до природи «вилилася» у вибір майбутньої професії: я пішла вчитися на факультет біології та географії в Переяславі. Найбільше подобались навчальні поїздки до Дніпра, адже тоді ми жили у палатках, гуляли в лісі — такий собі елемент навчання у поєднанні з виживанням.

любов до перців на фермі
фото – Катя Олійник
любов до перців
фото – Катя Олійник

Любов до нестандартності

Не закінчивши навчання, я почала працювати вчителькою біології у школі. Сталося це несподівано навіть для мене: кураторка якось перетелефонувала і запросила на зустріч, я тоді ще подумала, що знов хочуть запропонувати посаду старости. Йшла на зустріч і вигадувала  причини, чому не зможу прийняти пропозицію.

життя в селі
фото – Катя Олійник

Але вона сказала, що для мене є робота і не дочекавшись відповіді, почала розповідати, куди піти і які документи зібрати. Я до кінця не оговталася від пропозиції, побігла на співбесіду, бо так радила кураторка. До цього раніше ніколи не влаштовувалася на роботу, тому й запитання здавалися важкими. Не знала що відповідати і як себе поводити.

Проте, відповідь не забарилася: мене прийняли на роботу —  так і стала вчителькою. Зараз про це згадую, як про одну з найбільших пригод у житті, бо бачила за час роботи в школі багато чого. Спочатку просто вчила географію, потім стала класною керівницею. Це був величезний виклик. А коли вперше довелося викликати батьків, дуже хвилювалася. Але й це пережила.

Можу назвати себе нетиповою вчителькою — разом з учнями ми ходили в кіно, розмовляли про «дорослі» теми, розвивала в них свідомість.

Мені здається, ми були більше друзями. Я намагалася до кожного знайти підхід і завжди зрозуміти, що ними керує, чому роблять так, а не інакше.

Любов до свободи

У школі я мала чудові стосунки з учнями, але погані з керівництвом. Я помічала, що складні завдання дістаються саме мені, мене «відчитували» за найменші провини, ніколи не хвалили за досягнення.

Та якось після чергової догани, яку важко пережила, написала заяву на звільнення. Єдине, що тоді стримало — діти. Ми занадто рідні, щоб я їх покинула, — так тоді думала.

Непідписану заяву поставила на свій робочий стіл, як нагадування про те, що завжди маю вихід. Я залишилася працювати, але відтоді мене не покидала думка, що робота в школі — це не те, чим би хотіла займатися все життя. Я відчувала дискомфорт, тому в якийсь момент зрозуміла, треба йти, бо час прийшов. З дітьми я навіть не попрощалася, не хотіла їх ранити, та й боялася, що гляну в їхні очі та й передумаю.

як любов до перців змінила життя
фото – Катя Олійник

Мій тодішній хлопець і теперішній чоловік Іван підтримав після звільнення. У нас не було довгих сантиментів, він одразу запитав: «Що будемо робити далі? Куди плануємо рухатись?» Ми почали розмовляти про плани на майбутнє, про мрії — це допомогло мені не впасти. Тоді було багато ідей, думали про те, щоб переїхати у незнайоме місто — почати життя з початку, або на роботу за кордон. У нас завжди був присутній авантюризм та любов до свободи.

Потім зародилася ідея переїхати на Вінниччину, до моїх батьків. Вони нас підтримували, та й жити там було де, а в нас саме закінчувався термін оренди квартири.

Любов до експериментів

Іван невдовзі пішов з роботи, ми переїхали в село Клекотина та почали жити з батьками. Допомагали їм з господарством, пробували вирощувати городину. Біля будинку у нас було багато малини і якось ми задумалися, а що буде, якщо висушити її.

І вже наступного дня ми переробляли старий інкубатор на сушку — це був експеримент. Але коли сухофрукти з малини були готові, я зрозуміла, що не їла нічого смачнішого в житті. Тоді виникла думка, це наскільки смачно, що буде нечесно з’їсти самій, треба пригостити якомога більше людей. Всі хвалили мої сухофрукти. І в один момент я зрозуміла  — на цьому можна організувати бізнес.

Мені дуже пощастило з чоловіком — він завжди мене підтримує, допомагає та бере на себе величезну частину фізичної роботи. 

Разом з ним вирішили відкрити магазин сухофруктів, зареєстрували сторінку в інстаграмі, насушили різних фруктів  і почали працювати. Назва була «So it’s good», SO — від перших літер наших прізвищ, Іванове Страдомський, моє Олійник, «it’s good», бо смачно. 

сухофрукти з малини
фото – Катя Олійник
Катя Олійник фермерка
фото – Катя Олійник

Пам’ятаю, як важко було вперше показати себе в сторіс на сторінці магазину, зняти відео, написати декілька слів про сухофрукти чи вказати ціну — всього доводилося вчитися з початку, на кожному етапі ламати себе. Наш магазин пропрацював рік, ми заробили три з половиною тисячі гривень. Бажаючих не бракувало, але ми тільки починали свій шлях, та й грошей було відверто мало. Мало того, все зароблене я потратила на упаковку для нових замовлень, замовила лого і знову залишилася ні з чим.

Любов до перців

Ми з Іваном вже розуміли, потрібно було або змінювати концепцію, або закривати магазин, адже це не приносило гроші. Так, одного дня зібралися з чоловіком та моїм батьком, щоб вирішити, куди рухатися далі. 

Переглянули багато варіантів, подивилися відео фермерів про їхній бізнес і зрозуміли, найбільше нам подобалася ідея вирощувати перець. Він складний у догляді й тому мало хто цим займається, а отже ринок був вільний. Вирішили створити свою ферму, а магазин з сухофруктами призупинити, щоб повернутися пізніше.

Тоді у нас були певні заощадження — залишилися з минулих робіт, всі витратили на насіння та обладнання. Чесно скажу, було страшно, ми молоді, не маємо досвіду у фермерстві — поставили всі гроші у бізнес. Це було ризиковано, бо на кожному етапі щось могло піти не так. Ми могли втратити всі кошти. Зараз згадуємо про це і досі не розуміємо, як наважилися на таке. Та якби мені дали можливість повернути все назад, я б залишила все, так, як було.

як вирощують перці в Україні
фото – Катя Олійник

«Перчиковий» бізнес ми почали з аналізу ґрунтів. Далі  перечитали всі книги з фермерства про догляд за перцями та закупили 14 тисяч насінин. 

Потім побудували теплицю, де висадили рослини й увесь сезон за ними доглядали. Це було нелегко, ми вперше стикалися з хворобами перцю, зі шкідниками, зі шляхами збуту: кожен з етапів лякав і захоплював одночасно. Та все це ми перейшли, бо було багато підтримки, нам завжди допомагали батьки, люди в соцмережах писали багато приємностей, вболівали за наші перці: я тоді активно розвивала свій бренд в інстаграмі.

Пам’ятаю, деякі підходили й казали: «Нам так багато про вас розповідали. Хочемо теж спробувати ваші овочі».

Коли ми зібрали перший урожай і спробували, одразу виникла думка, що я ніколи не їла смачніших перців. І я це кажу не тому, що доклала стільки зусиль, а тому що вони й справді були дуже добрими. Та й покупці це пізніше підтвердили.

Продавали овочі ми онлайн, на місцевому ринку та у магазини. Одразу було страшно, особливо, коли  отримували відмови — на початку їх було дуже багато, в якийсь момент я хвилювалася, що ми нічого не продамо. Але поступово почали з’являтися перші покупці, в людей була любов до наших перців, нас хвалили, у мене ніби від серця відлягло. 

Нелегкий сезон

Цей сезон був нелегкий — фізично та психологічно, бо окрім важкої роботи руками, було багато хвилювань. Чи вдасться все, коли почнуть перші заморозки, чи не вб’є рослину якийсь шкідник.

Загалом, нам вдалося продати 11 тонн перцю та заробити менше, аніж задумали собі спочатку, але ми фермери-початківці, тому це непоганий результат.

вирощування перців
фото – Катя Олійник

Більшість коштів вирішили витратити на розвиток власної ферми. Наступного року ми продовжимо вирощувати перці, але цього разу додамо до асортименту ще й гострий — халапеньо. Багато думали, шукали та виявилося, що в Україні його мало хто вирощує, тому це шанс знову почати все з початку та вчитися нового. 

На майбутній сезон плануємо розширити магазин сухофруктів — цієї зими продали все, що насушили паралельно з вирощуванням перцю. А нещодавно подружилася з молодою фермеркою з Кропивницького і вирішили створити щось разом. Тепер вона виготовляє сир із базиліком та м’ятою з моєї грядки, а ще паприковий — з перцем. 

Любов до екологічності

Моя любов до природи не пройшла даремно, я принесла її у свій бізнес. Коли я відправляю людям перці, то завжди кладу частинку села. Це може бути власноруч вирощена лаванда, гілочка деревію, квіти пижми або безсмертника: все росте неподалік будинку. 

Завжди уявляю собі, що відчуває людина, коли розпаковує коробку,  — аромат квітів, запах села, спогади дитинства. Так я передаю свою любов до природи іншим. Окрім того, вся упаковка паперова, а не пластикова, хоч нам це обходиться трохи дорожче. Коли вирішували чим удобрювати рослини, обрали органічний варіант замість синтетичного, це менше пошкоджує землю. 

Зараз багато хто говорить про екологічність, це модно і трендово. Та не у всіх є повага до природи, чи землі. Хоча, кожен з нас може уважно ставитись до неї, наприклад, брати свою чашку з дому замість одноразових чи використовувати багаторазове пакування замість пластикового.

Заглядаючи у майбутнє

Зараз ми живемо у будинку, який допоміг нам придбати батько. Це стареньке приміщення з величезним шматом землі поряд. Купівля будинку дозволила нам з’їхати від батьків та знайти місце на перці. Такий собі додатковий поштовх для росту та розвитку власної справи. Будинок не в найкращому стані, але він вимріяний — якось ми з чоловіком гуляли  розмовляли про те, як було б гарно жити тут. Через деякий час тато вмовив знайомого продати будинок, позичив грошей і тепер це наш дім і місце роботи. 

Поки тут немає підлоги, з опалення тільки старий конвектор, та й ліжка перший час не було — спали на дерев’яних ящиках. Проте, ідеальний для мене, бо тут дуже тихе місце, поруч неймовірна природа, на річці ми часто ловимо рибу, а в ліс ходимо по гриби та ягоди. Я вірю, що колись точно зробимо ремонти, або збудуємо новий.

фермерство в Україні

А ще я мрію побудувати неподалік екопоселення. Ця думка у мені живе зі студентських часів, коли ми їздили на табори влітку з навчанням й мали можливість прокидатися під спів птахів, слухати вітер, що заплутався у гілках дерев. Просто неймовірні відчуття. Створити місце, куди люди приїжджатимуть, щоб послухати природу, погуляти біля річки, видертися на пагорби або порибалити в озері. 

Зараз світ став надто швидким, особливо для тих, хто живе у великих містах. Люди бігають з офісу додому, п’ють каву “на ходу”, але навіть не задумують про те, звідки приїхали овочі, котрі їдять на обід, хто їх виростив. Таке життя дуже виснажливе, а екоготель дасть змогу відчути природу у всій її красі. 

Тут будуть лекції про те, як вирощують фрукти й овочі, будуть години медитації, робота в полі, час із тваринами. Можливо, це допоможе людям переглянути їхнє ставлення до природи, або переконає, що варто любити планету, де ми живемо.

Якщо говорити про те, що б я сказала людям, котрі хочуть створити свою справу, або працюють на не улюбленій роботі та мріють про власний бізнес, то порадила б наважитися і змінювати те, що не влаштовує. Але будьте готовими, це буде неймовірно важко, на кожному етапі ви робитимете те, про що ніколи б не подумали, будете вчитися новому і приймати важкі рішення. Проте якщо робити з любов’ю — все обов’язково вдасться.

Авторка – Ростислава Мартинюк

Головне зображення та інші світлини у статті – з особистих архівів Каті Олійник

Читайте більше про

color pick from image

Оцініть будь ласка цю статтю!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 голосів, середній: 5,00 з 5)
Loading...
1 Коментар
  1. Наталія says

    Супер відверта історія. Дякую дуже цікаво, хочу бути вашим клієнтом.

Залишити відгук

Ваша email адреса не буде опублікована.