Іду, бачу: хтось пити кинув…

2 267

Привіт! Я – Наталя, мені 24 і я не вживаю алкоголь вже 2 роки. 

Це рішення не стукнуло мені в голову одного ранку в понеділок, як це зазвичай буває. Спроби прокачати своє життя і спосіб харчування я робила й раніше, але тоді не ставилася до цього надто серйозно. Тому кардинальних змін так і не відбувалося. Спочатку припинила вживати слабкий алкоголь з етиловим спиртом і дешеві вина. Потім подумала, що негоже бути лише товаришками по чарці, й дедалі частіше запрошувала подруг на наші вечори пліток вже з чаєм, а не рожевим мускатом.

Яка гидота! Але її п’ють не для смаку, правда ж?

А одного разу мене так дістали мої п’яні тахікардія і здуття, що не «дезінфікувалась» місяців зо три. Але звичка пригублювати по бокальчику хоча б на свята нікуди не ділася. Проте, саме в той час я почала відвідувати безалкогольні рок-фестивалі й це додало мені надію, що тверезі веселощі існують на цій Землі. Бо я ніде й ніколи так не відривалась. 

Пізніше у мене діагностували панкреатит. А алкоголь для підшлункової ще гірший ворог, ніж для печінки чи нирок. Дивно, адже я ніколи не пробувала горілку і не вживала нічого міцнішого вісімнадцяти градусів. Але на фоні вже наявних з підліткового віку проблем з ШКТ, на які я довгий час не звертала уваги, стан здоров’я дедалі погіршувався. Я, якщо щиро, тоді не розуміла, до чого це все може призвести.

Але потерпаючи від надокучливих симптомів, алкоголь вже став приносити мені більше неприємного, аніж навпаки. І справа не в похміллі. До слова, ніколи цим не страждала. На мої нещасні тоді 44 кг потрібно було порівняно небагато, щоб солідно захмеліти. А щодо частоти вживання, що важливо, я не пила більше середньостатистичної дівчини своїх років: на свята, на зустрічах з друзями 3-4 рази в місяць, іноді у поїздках, і коли виходив перший епізод нового сезону «Гри престолів» чи «Grand Tour» (хоча, мабуть, це також можна додати до свят). 

алкоголь та підлітки
фото – Michael Discenza

І врешті, я сіла, витріщила очі та подумала: «Оце ти, Наташо, вважаєш себе сильною духом особистістю, а не можеш відмовитись від цього сумнівного задоволення?» Через добру годину внутрішнього діалогу, я таки домовилась зі своїми пихатими примхами й почала відлік.

На різних етапах цієї, скажімо, боротьби, мені довелося зіштовхнутись з різними проблемами. Найважче в рішенні не вживати спиртне навіть не те, що ти хочеш відмовитись від того, що дійсно любиш і що приносить тобі купу приємних моментів. А те, що мусиш припинити асоціювати свята з алкоголем.

А свято де?

«Свято». Що постає перед очима, коли чуєш це слово? Підняті повні келихи, їх кришталевий дзенькіт, смачнющі закуски, розслаблені усміхнені обличчя, танці, друзі, сміх, приємне тепло, що розливається по всьому тілу, особливо в голові. А що пам’ятаємо з наших дитячих днів народжень? Наші родичі й хрещені весело перехиляють чарки за наше здоров’я, ведуть душевні бесіди про життя, регочуть і галасують.

А серіал «Секс і місто» відчайдушно хоче запевнити нас – найкращі дівочі посиденьки лишень з коктейлями «Маргарита» чи «Космополітен». А якщо вірити рекламі, справжній чоловік той, хто п’є «Арсенал».

Так по дещиці в наших головах складається доволі страхітлива картина – без допоміжних речовин не бачити веселого, повноцінного життя. Не надто райдужна перспектива – назавжди відмовитись від «градуса», зважаючи на все це.

Ті, хто пам’ятають, що було на бенкеті

До цього всього ще й зіштовхуєшся з нерозумінням свого оточення.

Коли з мого рота вилітало це дратівливе «Я не п’ю», найчастіше бачила такі реакції:

Агаа, так, звичайно… (єхидно посміхаються)

Ти що, може в секту записалась?

Та даваааай, трохи ковтнеш – нічого тобі не буде, не вмреш!

Приїхали! Вже й за здоров’я моє не вип’єш?!

Вагітна чи що?

Ой, яка правильна, ви подивіться!

Щоправда, траплялися й нормальні люди. Їх не дуже займало те, що я з ними не на одній п’яній хвилі. І за 2 роки мені навіть ні разу не вливали за пазуху горілку. Певно, наше суспільство таки прогресує, хоч і повільно. Найчастіше люди просто косяться на твій сочок у склянці; чекають, коли ти дістанеш ту довбану камеру, зафільмуєш їх дикі хмільні веселощі та викладеш в Youtube.

Тому коло спілкування обов’язково звузиться, бо виявиться, що спільного з деякими людьми було лише «Сонце в бокалі».

Алкоголь не допомагає знайти відповідь

А ще на тверезу голову стає ну дуууже важко витримувати деяких людей. Наприклад, двоюрідного дядька Колю, що за столом тільки й верзе про політику, чим породжує сімейні чвари; зарозумілу вискочку однокласницю на зустрічах випускників чи закоренілого холостяка, що так і норовиться кинути у твій бік якийсь збочений жарт. 

випивка
фото – Stéphan Valentin

Зазвичай, коли йдеш на якийсь захід і при цьому хвилюєшся, соромишся чи просто не хочеш цих відвідин, в душі сподіваєшся, що трохи хильнеш і вечір мимоволі налагодиться. А тепер годі на це й сподіватись, легше взагалі залишитись вдома. Тому зараз я стала збиратись на урочистості, як на війну чи до стоматолога.

Ще один нюанс, про який потрібно пам’ятати, відмовляючись від алкоголю. Його конче потрібно чимось замінити. Не в сенсі напою, а в сенсі задоволення. Щоб зменшити ломку, ви зрозуміли. Мені в цьому не поталанило, бо через загострення хвороби ШКТ, я майже одночасно сіла на сувору дієту. І страждання заповнило мене всю.

алкогольні напої
фото – Mae Mu

Але коли болячку трохи попустило, я почала заміняти ендорфіни від спиртного на ендорфіни від випічки й ролів з лососем. І ти їси, їси, щоб відчути знов те втрачене блаженство. Так і погладшати можна, з цим ви обережно.

Життя дається людині один раз

як кинути пити
фото – Irene Kredenets

Але попри все це, життя дуже змінилось. В позитивному сенсі, звичайно. Мій мозок і тіло перейшли на новий рівень, на якому раніше мені не доводилось бувати.

Світосприйняття значно розширилось і я стала більш впевненою в собі, своїх силах і принципах. Такий помітний прогрес відбувся ще й через те, що разом з відмовою від алкоголю, я змінила також і характер свого харчування.

Відмовилась від смаженого, жирного, гострого, зменшила в раціоні кількість солодкого (це, до речі, важче, ніж відмова від спиртного). Харчування стало для мене фетишем. Я почала купувати якісну їжу і розуміти, як той чи інший продукт впливає на мій організм.

Покращились здоров’я і самопочуття. Вже через 2 місяці «зав’язки» відчула значні полегшення своїх хронічних прогресивних болячок. Свята перестали асоціюватись зі здуттям, швидким наповненням шлунку і важкістю. Крім цього, набагато зменшилось навантаження на серце і судини. З часом це дуже гарно відчувається, бо зранку легше вставати, а протягом дня спати хочеться менше. 

Стало простіше виконувати роботу, що потребує підвищеної уваги. Та й узагалі, ці всі «мозкові справи» типу пам’яті відчутно покращилися. Все через те, що судини тонізуються, бо елементарно піддаються меншому стресу і спазмам через постійні різкі розширення і звуження, (що і відбувається, коли в організм потрапляє спиртне). 

Але головна в цьому, безумовно, психологічна складова. Я наче прозріла! Почала помічати речі, які раніше були для мене неважливими та невидимими. А те, що в минулому займало почесне місце в житті, відійшло на задній план. Тепер я жалкую за тими моментами, які могли бути набагато яскравішими, якби мою голову не туманив «градус». Тепер чітко бачу, що люди маскують за цією звичкою, і від чого за нею ховаються.

Найчастіше, це – лінь, небажання думати й страх бути собою. Знаю це зі свого досвіду. Моя розумова активність круто зростає, коли я шукаю способи, як розслабитись і створити для себе атмосферу свята.  Особливо, коли ти єдиний в компанії непитущий. А раніше ні єдиною звивиною не доводилось ворушити. Щоб влаштувати собі чи своїм гостям свято, достатньо було придбати декілька пляшок улюбленої випивки, поставити на стіл трохи закусок і все, – приємний вечір готовий.

алкоголь і діти
фото – Anastasiia Rozumna

Як почути себе?

Взагалі-то я зовсім не заперечую, що людині хоч колись потрібно ні про що не заморочуватись, особливо, якщо це стосується відпочинку. Влаштувати, наприклад, релакс в кінці важкого дня чи тижня. Але насправді ж у світі є безліч способів потішити себе, відсвяткувати так, як найбільше підходить твоєму нутру. А ми, тим часом, все життя чіпляємось за ту картинку, яку з дитинства бачили в кіно й у своєму оточенні. Це тупо стало рефлексом. І, найголовніше, це діє – взяв випити і свято прийшло у твою змучену душу.

Набагато складніше сісти, згадати до дрібниць все, від чого радісно, щось особливе, те, що допомагає відчути себе – живого, цілісного, задоволеного. І подарувати собі це. І дозволити собі святкувати саме так. Таких речей просто море, але в очах інших вони можуть виглядати мізерно чи безглуздо. Найчастіше, інша людина ніколи не зрозуміє їх цінності. Тому то, коли ми хочемо розділити свято з кимось, робимо це у зрозумілий і доступний кожному спосіб. 

І саме тоді, коли вирішуємо викорінити зі своєї голови цей стереотип, ми даємо собі шанс розібратись, прислухатись до свого тихенького, жалюгідного голосочка зсередини, якого так часто ігноруємо. Шанс нарешті познайомитись з собою краще і випустити нутро назовні. Так ми зможемо перенести в реальність ті свята, що так часто відбуваються лише всередині нас. Зможемо безсоромно дозволити СОБІ більшого і більше СЕБЕ.

Особисто для мене свято, це коли ми нарешті можемо мати те, що зазвичай недоступне нам у будні. Нехай то червона ікра, зустріч з вічно зайнятою заміжньою подругою, нова вінтажна каблучка чи цілий вечір на самоті зі своєю жахливою музикою, яку всі ненавидять і благають вимкнути. Тому коли настає час якогось свята, це не означає, що ти повинен накрити стіл і купити хмільного зілля, щоб всім було весело. Це час дозволити собі більшого, будь-чого, що потрібно саме тобі (і ні, пляшка шампанського потрібна тобі не настільки, як тобі це може здатись).

вживання спиртного
фото – Matthieu Joannon

Проте, нещодавно я задумалась, чи припинила б я вживати алкоголь за інших життєвих обставин? І з обуренням виявила, що навряд чи.

Так, я зуміла прислухатись до свого тіла, розшифрувати його знаки і вчинила так, як буде для нього найліпше, бо люблю його, бо це – мій храм. А що, якби моє тіло мовчало, або ж я вправно ігнорувала його спроби розпочати зі мною діалог? Чи якби у мене не було інших вагомих причин зав’язати з випивкою? Так, певно я б досі смакувала біле італійське вино на посиденьках з подругами. І червоне грузинське до стейків на пікніках. А на свята – мартіні бьянко з апельсиновим соком. Ну добре, ще глінтвейн на різдвяних ярмарках. І марно було б сподіватись на те, що ось колись, через декілька років, я прокинусь (того ж понеділкового ранку) і вирішу, що мені це більше не потрібно. 

Алкоголь дорослішає з нами

Гляньмо правді в її паскудні очиська – ми не можемо це просто перерости, як переростаємо підліткові прищі чи бажання завести дюжину хом’ячків. І те, що ми переходимо від студентського моря горілки з пепсі до скромних двох бокальчиків якісного вина на якихось зустрічах, нічого не змінює – алкоголь все одно лишається важливою частиною нашого дозвілля. Бо не існує якогось чарівного віку, щоб це просто припинилось, як по інструкції.

Ми починаємо вживати спиртне в середньому з років п’ятнадцяти (зараз, певно, навіть і раніше), бо хочемо відчути себе дорослими й позбутись комплексів. В універі остаточно злітаємо з котушок від дурману довгоочікуваної свободи та прагнемо взяти від життя все (алкоголь входить сюди обов’язковим пунктом). У двадцять знайомимось з новими людьми і хочемо почуватись впевненіше, страждаємо від перших ознак справді дорослого життя і мусимо якось оговтуватись від цього стресу, шукаємо серйозних стосунків, та хвилюємося, чи полюбить хтось нас справжніх.

Так, ще й досі невдалий час зупинитись. В тридцять тонемо в рутині і загинаємось від важезного лантуха з обов’язками та відповідальностями та мріємо хоч на один вечір скинути його і відчути справжнє свято без щоденних надокучливих «мушу» в нашій голові. В сорок підбиваємо підсумки (часом, не завжди втішні), обертаючись на прожиті роки, боїмось наближення старості і журимось за померлими мріями. А після п’ятдесяти – то вже просто справа звички, відчуття того, що пізно щось починати і немає чого втрачати. Насправді, іноді не все буває так драматично. 

Але до чого я взагалі веду: ми завжди знайдемо собі виправдання і причини випити, і вік з цим зовсім не пов’язаний. Все залежить лише від конкретної особи. Життя з роками не легшає, невже підліткам дійсно найважче? Хтось може зрозуміти вже у 20, що вживати спиртне – не природно, не корисно і зовсім не обов’язково. А дехто навіть на смертному ложі буде думати, що алкоголь – це константа життя і з любов’ю згадуватиме (якщо згадає) моменти, прожиті з захмеленими мізками.

Зрозумійте нарешті – у вас завжди є вибір: ви можете задуматись над цим, а можете просто не брати до уваги. Можете діяти за загальноприйнятими правилами, або слідувати лише за власними відчуттями. Можете боятись осуду, або стати лідером нової думки. Можете спілкуватись зі своїм тілом, а можете послати його до біса.

Головне – святкуйте життя, як вам подобається і дозвольте святкувати його іншим, як вони того воліють.

Головне зображення (the main picture) – Kelsey Chance

online color picker

Оцініть будь ласка цю статтю!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (10 голосів, середній: 5,00 з 5)
Loading...

Залишити відгук

Ваша email адреса не буде опублікована.