Дружини воїнів: ситуація 4.5.0

349

У цих жінок різні характери та долі. Та є те, що їх єднає – коли кожна потребувала підтримки, то знайшла її, допомагаючи іншим.Тетяна Фреїшин та Ольга Бобрикович співзасновниці організації «Дружина воїна», створили соціальне підприємство «Кав’ярня 4.5.0», де працюють та підтримують одна одну дружини атовців. Це місце не лишень про смачну каву та смаколики, це місце сили, розуміння та соціалізації жінок, які пережили свою війну.

Рятівне волонтерство: допомогти собі, підтримуючи інших

Тетяна — світловолоса жінка з юним обличчям та мудрістю в очах. Якщо зустрінете її десь на вулиці, то ніколи не скажете, що цій жінці вдалося пережити стільки поневірянь та болю. Вона завжди активна, енергійна, а посмішка не сходить з обличчя навіть тоді, коли, здавалося б, немає причин для радості. Чоловік Тетяни вперше поїхав на війну, щойно почалися бойові дії на Сході.

кав'ярня 4.5.0 дружин воїнів
фото – з особистого архіву

«Він підписав контракт і пішов у добровольчий батальйон «Крук». Хоч було важко сприйняти таке рішення —  я не говорила, що має залишитись, не намагалася затримати вдома, навпаки підтримувала у всьому й допомагала, як могла. Це було рішення чоловіка і я його поважала».

Спочатку були часті й короткі ротації, потім все більше часу проводив на війні.

«Весь цей час мені бракувало чоловічого плеча, а двом синам — батьківської підтримки: було дуже складно без нього. Так склалося, що за останні п’ять років мій чоловік більше часу провів на війні, аніж з нами. Але я розумію, що він потрібен там».

Згодом Тетяна почала волонтерити — стала координаторкою Центру учасників бойових дій при Івано-Франківській ОДА: організовувала дозвілля для дітей учасників бойових дій.

«Я багато часу проводила з дітьми, говорила з ними, організовувала зустрічі — це допомагало їм пережити період очікування, а мені отримувати приємні емоції від спілкування. Ми їздили у кінний клуб, на риболовлю, ходили разом в парк та в ляльковий театр. Тоді я познайомилась із сім’ями дітлахів, в нас утворилася неформальна платформа учасників бойових дій та їх родин».

Дружини воїнів

В момент, коли жінка потребувала підтримки найбільше, зустріла отця Ярослава Рохмана, тоді ж він запропонував прийти на зустріч дружин учасників бойових дій, яку проводила Українська греко-католицька церква.

ситуація 4.5.0
фото – з особистого архіву

«Там я зрозуміла, що мені бракувало спілкування саме із жінками, які були в схожій ситуації. Бо хто не стикався з війною особисто, не міг мене аж так зрозуміти. Рідні й друзі, звісно, слухали, кивали головою і намагались співчувати, та на зустрічі я могла обговорити окремі проблеми та ситуації з такими ж жінками. Я відчула – тут мене розуміють. Не тільки учасникам бойових дій необхідна реабілітація, але і їх сім’ям, хоча про нас часто забувають».

«Дружина воїна» —  це місце, де можна зробити щось своїми руками і отримати своєрідну терапію

На тій зустрічі Тетяна і познайомилася з Ольгою, яка через деякий час стала подругою та ініціаторкою створення соціального підприємства для дружин ветеранів. Так разом з іншими жінками почали гуртуватися та спілкуватися з неформальних причин. Спочатку, щоб поговорити та підтримати одна одну, а потім для добрих справ — відправляли допомогу на Схід. Одного дня жінки прийняли рішення оформити громадську організацію, мовляв, так у них буде можливість залучати кошти благодійників чи відсилати заявки на грантові проєкти.

«Ми створили організацію, визначили напрямки роботи та почали творити. «Дружина воїна» —  це місце, де можна зробити щось своїми руками і отримати своєрідну терапію, скласти подарунки для учасників бойових дій, організовувати дозвілля для дітей. Та найголовніше, за чим сюди приходять, —  це розуміння. Тут можна розповісти про свої переживання й при цьому бути впевненими, тебе зрозуміють».

Оформили документацію та почали працювати. Для подій не бракує ані ідей, ані учасників — їх завжди вдосталь.

кав'ярня 4.5.0 в Івано-Франківську
фото – особистих архівів

«Офісне приміщення ділимо з Асоціацією учасників бойових дій.  Разом організовуємо і проводимо майстер-класи для дітей, творимо власними руками,  робимо концерти дитячої творчості для франківців, їздимо на тренінг у Карпати сім’ями, регулярно проводимо сеанси групової терапії, запрошуємо на зустрічі духівника та психологів, які надають підтримку жінкам.

Часом збираємо гроші від знайомих, українська діаспора теж долучається. Так за ці кошти купляємо речі чоловікам на Схід, наприклад, під час різдвяних свят формували подарунки: гелі для душу, теплі речі й солодощі. А нещодавно звернулися до місцевих шкіл по допомогу —  учні пошили символічні мішечки як вдячність за захист, і водночас по-особливому доповнили наші посилки. Дітлахи також намалювали малюнки, а там завжди багато тепла і любові. З передової нам часто висилають фото з подарунками, або телефонують розчулені, щоб подякувати. Таке завжди приємно отримувати. 

Я розумію, є багато людей, котрі постраждали від війни — комусь потрібна операція, або ліки. Мені прикро, але ми за таке не беремось — щоб не розпорошуватись. Ми зібралися для того, щоб допомагати саме жінкам. Знаю багатьох, що потребують підтримки: дружини, які чекали на повернення, та ті, у котрих чоловік вже вдома. Усім важко. Не варто думати, що він повертається і все стає на своє місце. Від пережитого стресу учасники війни можуть важко і болісно відходити, та практично все це лягає на плечі дружин. А не всі знають, як правильно себе поводити та куди звертатися. Цінність нашої організації в підтримці, тут можна відпочити душею, отримати дозу розуміння та терапії й реалізувати себе».

«Кав’ярня 4.5.0» —  ситуація стабільна

Один із наймасштабніших проєктів «Дружин воїна» – соціальне підприємництво «Кав’ярня 4.5.0», яким курує Ольга Бобрикович.

Ольга — дитяча лікарка. У неї неслухняне каштанове волосся та непідробна доброта на обличчі. Від неї віє спокоєм та розміреністю, хоч про війну розповідає з неприхованим хвилюванням у голосі. Чоловіка Ольги мобілізували на Схід у 2015 – під час чергової хвилі.

ситуація 4.5.0 атовці
фото – з особистого архіву

«Пам’ятаю, повістка прийшла йому в неділю, на наступний день він пішов у військкомат, а вже у четвер поїхав у ротацію. Все сталося наскільки швидко, що я навіть не встигла оговтатися: швиденько попрощалися і залишилась із дітьми сама. Було складно й  боляче, ніхто не вчив мене чекати чоловіка з війни й не готував до такого.

Якось я сиділа і думала: а як живеться тим жінкам, котрі теж чекають чоловіка зі Сходу?  Їх же немало по всій країні, та на них чомусь не звертають уваги. Незабаром мене запросили на зустріч із дружинами учасників АТО, і я зрозуміла, нас дуже багато, і абсолютно всі шукають розуміння від близьких чи друзів, проте не завжди знаходять його».

Там Ольга познайомилася з Тетяною та іншими жінками.Пізніше, вони  втілили у життя не один проєкт, але соціальне підприємство — одне з найбільших. 

«На початку постало питання, звідки брати гроші на нашу діяльність. У місті якраз проводили фестиваль — ми теж вирішили долучитися. Спекли вдома солодке і почали продавати. Виявилося, що на цьому можна заробляти – так зародилася ідея відкрити кав’ярню.

Я тоді багато їздила на різні тренінги, навчання, писала і відправляла багато заявок на грант, щоб отримати кошти на запуск пекарні, або хоча б на оренду приміщення. Якось потрапила на курси з соціального підприємництва, де мені порадили не чекати на виграш гранту, а просто почати робити. Я тоді подумала «чому б ні?» і вже минулого року у вересні ми з дівчатами створили сторінку у фейсбуці, щоб зрозуміти чи будуть в нас замовлення і чи варто продовжувати цей напрямок».

ситуація 4.5.0 дружини воїнів
фото – особистого архіву

Зізнається, що не очікувала одразу багато повідомлень, та й сторінку створили тільки заради експерименту, але майже відразу почали отримувати замовлення на солодке.

Я думала, що ми на перше замовлення будемо чекати десь місяць, може більше. Зараз, ми працюємо вже півтора року і відсилали солодке по Україні й навіть у Париж.

«Пам’ятаю нашого першого покупця – це був хлопець, який купляв торт на день народження. Мене так надихнуло те замовлення, адже у команді шість дівчат і жодна з нас не є професійним кондитером, ми не створюємо фешенебельні десерти, це швидше домашня випічка. Про нас ніхто не знав, ми тільки створили сторінку і в перший день знайшлися люди, які в нас повірили – це було неймовірно.

Замовлення відбувається так – хтось пише нам на сторінку у фейсбук, або звертається особисто, я питаю дівчат: хто візьметься за це? Далі закупляють продукти й випікають все на власній кухні на тому обладнанні, яким користуються самі. Спочатку, я боялася, що не будуть довіряти нам, адже ми не маємо кондитерського цеху чи спеціальної освіти. Але кожного разу, беремо замовлення, разом із тим отримуємо кредит довіри. Наша перевага не тільки в тому, що випічка смачна, а в тому, що це перевірені роками та досвідом сімейні рецепти».

Назва «Кав’ярня 4.5.0» невипадкова – тут зашифроване військове послання

«Коли настав час назвати наше соціальне підприємництво, то я довго думала. Хотілося, щоб вже по назві було зрозуміло, ми не з чужих слів знаємо, що таке війна. Перебирала багато варіантів, але жодне не підходило, бо всі мали негативне забарвлення і неприємне нагадування про війну, а треба було щось позитивне. І от, я почула від чоловіка шифр «4.5.0» —  так кажуть, коли хочуть донести, що ситуація стабільна і все добре. Це було те, що треба. Позитивний шифр, який застосовується тільки у військовій справі й несе позитив».

Підприємницька складова у «Кав’ярні 4.5.0» полягає у продажі випічки, соціальна ж у тому, що працюють тут тільки дружини воїнів і для них це елемент терапії та соціалізації. Також частину зароблених коштів витрачають на проєкти організації «Дружина воїна».

«Всі дівчата, котрі випікають на замовлення солодке, або зараз чекають на повернення чоловіка, або оговтуються від повернення. І тим, і тим потрібна підтримка та реалізація. А тут вони мають улюблену справу й цим самим можуть заробляти трохи на життя. Минулого року в нас був проєкт, де ми випікали торти для дітей загиблих воїнів, також дарували солодощі на день святого Миколая».

Благодійництво «Кав’ярні 4.5.0» стосується не тільки сімей, які мають відношення до війни.

«Якось одна із наших дівчат запропонувала спекти щось для Івано-Франківського геріатричного пансіонату.

Турбота про стареньких не входить у наш напрямок, але всі погодились, зв’язалися з керівництвом. В підсумку вирішили не просто випікати щось для дідусів і бабусь, а зробити майстер-клас – адже для них важливіша увага та спілкування. Тоді ми разом спекли яблучний пиріг і отримали велике задоволення від часу зі старенькими».

ситуація 4.5.0
фото з особистого архіву

Жінка ділиться, що разом із командою мріє нарешті мати фізичне місце соціального підприємництва, де вони могли б збиратися.

«Наша ідеальна кав’ярня – це велике приміщення, з дитячою кімнатою, де жінки можуть залишити дітей, із залою, де є пекарня з домашньою випічкою та запашною кавою, де твориться благодійність і мистецтво. Це простір, де кожна дружина воїна може прийти та відчути себе спокійно і затишно – тут її зрозуміють і підтримають в будь-якому разі».

Отак війна та горе стали ґрунтом, що об’єднав двох жінок в один соціальний проєкт, дав поштовх до змін іншим дружинам воїнів та подарував відчуття спокою. Бо так важливо, щоб у кожній сім’ї ситуація завжди була 4.5.0.

Авторка – Ростислава Мартинюк

Головне зображення – надано організацією «Дружин воїна»

Читайте більше

color hex code

Оцініть будь ласка цю статтю!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (7 голосів, середній: 4,43 з 5)
Loading...

Залишити відгук

Ваша email адреса не буде опублікована.