Акула бізнесу – правдива історія про власну справу

1 656

Зараз підприємці нашої країни переживають не найкращий час. Багато приватних власників вимушені закрити свої заклади, чи навіть більше – увесь бізнес. Але історія цієї дівчини точно налаштує вас на позитив та віру у свої сили. І якщо ви, наперекір пандемії вирішили дізнатися усе, про те, як відкрити власну справу в Україні – то ця історія саме для вас!

  • Доброго дня! Я б хотіла оформитись як фізична особа-підприємець, – з-за високої стійки в приймальні було видно лише мою голову. Довелося стати навшпиньки.
  • Вам хоч 18 є, шановна? – кинула на мене цікавий погляд секретарка.
  • Так-так, звісно, мені 21.
  • Ну добре, ходіть за мною.

Десь приблизно так усе й почалося.

Історія про власну справу

То був 2017 рік. Я щойно заочно закінчила університет, а незадовго до цього втратила роботу. Потрібно було терміново вирішувати, куди рухатись далі. Я була налякана не на жарт.

як відкрити власну справу
фото – unsplush

Лише одна думка про те, що мені доведеться шукати кращої долі в столиці як більшість моїх однолітків, викликала в мене шлункові спазми. Надто вже я не любила метушню, високі будинки й катувальні під назвою «маршрутка в годину пік». Однак в невеликому місті, як моє, вибір був теж не розкішний: влаштуватись контролером електронагляду або касиром у «Фору». Просто шик!

Я провела декілька днів, безперестанку сновигаючи з кутка в куток і занурюючись щоразу глибше у свої тяжкі роздуми. Аж поки мама раптово не поклала кінець цим тортурам.

  • А ти б не хотіла свій фотосалон відкрити? – поцікавилась якось вона. 

Я вирячила очі. Пропозиція була неочікувана, адже моя сім’я зовсім не з тих, хто знається на бізнесах чи полюбляє шалені авантюри. Проте, як мені здалося, ця ідея дійсно вартувала уваги.

Про власну справу я мріяла давно. Та й хто, скажіть, хоча б раз про це не мріяв? Бути власником кафешки з найсмачнішим морозивом, чи магазину зі стильним одягом.

Отож мої бізнес-корені сягали ще дитинства. В третьому класі я плела гачком закладки для книг і продавала їх по 25 копійок. А одного разу я навіть впарила за гроші березові бруньки своєму однокласникові, запевнивши його, що це такі популярні новомодні сережки. Досі не розумію, як мені не дісталося на горіхи за такі вибрики. 

У 2016-му ми з сестрою навіть пробували продавати футболки з власною ручною вишивкою. Виходили вони справді непогано. Проте через брак досвіду в інтернет-торгівлі ми зазнати фіаско. Я з острахом сподівалась, що це не межа моїх можливостей. 

підприємницька діяльність
фото – unsplush

Не хочу працювати на якогось дядька

Мені ніколи не хотілось працювати на когось. Можете вважати це примхою чи гонором. Я не раз уявляла, як буду ходити на неулюблену роботу, виконувати рутинні завдання і з покірно похиленою головою вислуховувати зауваження прискіпливого боса. Мені від цих думок було ніяково. Я занадто емоційна, надто болісно сприймаю критику і не витримую, як мною командують. Моя бабця ще й досі каже, що наше вередливе покоління не звикло взагалі комусь коритися. Може її правда. 

Зрештою мені стало цікаво: чи справді ті, хто сам створює робочі місця, мають якісь надздібності? Чим вони відрізняються від тих, кого, власне, наймають? І може через свою надмірну самовпевненість, а може й через дурощі, та я собі вирішила, що володію майже всіма потрібними силами, вміннями і якостями, аби заснувати свою офіційну справу. Втім, якби я навіть і помилялася, фінансові ризики в моїй ситуації були аж ніяк не смертельними. Певно гідність більше би постраждала. У будь-якому випадку, мізкувала я, попрацювати на когось завжди встигну. 

Чому саме такий вид діяльності? Все дуже просто. Моя перша робота була також у фотоательє. Його відкрили мої добрі знайомі й запросили бути фотографом. Завдяки цьому я могла зблизька спостерігати, як працює цей бізнес, і знала більшість усіх процесів зсередини (подібні розвідки корисні для власної справи, зауважте). Одначе їхня справа протрималась лише рік. Бажаного прибутку не було. Заважали й неприємні нововведення в державі. Тому вони швидко зачинили контору. 

історія про власну справу
фото – unsplush

Тим часом я проаналізувала їхні помилки, поміркувала, як можна покращити ситуацію, вивчила своїх конкурентів і можливі ризики. Вирішила працювати сама, тому графа витрат на зарплатню найманому робітникові була автоматично викреслена. В цьому й полягала головна перевага. 

Початковий капітал був зовсім невеликий. На той час в мене був власний фотоапарат, вдома без діла простоював комп’ютер. Спалахи та решту техніки мої колишні роботодавці люб’язно погодились здати мені в помісячну оренду, а також відпродали деякі меблі й прилади за пів ціни. Загалом, залишалося придбати новий принтер, фотофони, папір і решту витратних матеріалів. Предмети декору для студії безкоштовно надали мої друзі. Як то кажуть: з кожної хати нитка — сироті свитка.

Страх має великі очі, але в успіху очі ще більші!

Час було починати. Бережіться всі! На місцевих радарах з’явилась акула бізнесу Наталка. Хоча, відверто кажучи, тоді я скидалась радше на якогось окунця – очі в мене були такі ж витріщені з переляку. 

Я боялась абсолютно всього: від бюрократії й суворих держслужбовців в кабінетах до бридкого зеленуватого відтінку на перших видрукованих фотографіях. Але найбільший жах в мою душу вселяла паперова тяганина. Я не розуміла й половини слів, що траплялися в тих численних договорах. А заповнюючи якісь папери, так старанно й уважно виводила кожну літеру, ніби лише щойно навчилась писати. Певно з боку я скидалась на якусь несповна розуму. Та на щастя, повторювання – то велике діло. Читаючи свої документи по десятому колу і тлумачачи слова через Google, я так-сяк починала щось в них розуміти. 

фотосалон
фото – unsplush

Як і передбачалось, не оминули мене й організаційні проблеми. Через свою неосвіченість я зв’язалась з орендодавцем-шахраєм і спілкування з ним влетіло мені в добру копійчину. Мала клопіт і з колишнім орендарем приміщення, який не хотів розривати договір про електропостачання, допоки я не сплачу кошти за електрокабель. Ціна була зависока. І я, не задовольнивши його вимоги, провела новий. Це було удвічі дешевше. Але таким чином я нажила собі злісного ворога. 

Втім найбільших душевних мук приносило налаштування техніки, адже я дуже переймалась за якість свого обслуговування. Виставити світло, відкалібрувати принтер і монітор, підібрати типи паперу і врахувати ще купу всіляких важливих нюансів, які просто змушували мою голову вибухати.

А ще (тільки не смійтеся) весь час виникали труднощі через мій зовнішній вигляд. Виявляється, буває й таке. Мій зріст – 1,55 м. Я маю дитяче обличчя і більш як сімнадцять років ніхто мені ніколи не давав. Нехай це непрофесійно і зовсім несправедливо, але дуже часто мене просто не сприймали серйозно. Втім і мій справжній вік беззаперечно вказував на відсутність бізнесового досвіду.

Іноді мене пробували обманути, іноді насміхалися і навіть не хотіли мати зі мною справу (про що ти там белькочеш, дитино?). А часом безцеремонно доводили, що я ще мала і нічого не кумекаю в цьому світі. Найобразливіше було чути це від власних клієнтів. Були випадки, що й до погроз доходило, адже я справді виглядала беззахисною. Тепер я знаю, що психів набагато більше, ніж ми собі звикли думати.

Відкриття для початківця

Щиро кажучи, коли відкривала свій бізнес, не була готова до того, що гарувати доведеться реально кожного дня. Відпустка для підприємця – небачена розкіш, і навіть на вихідних часто доводиться підтягувати «хвости».

Це не та історія, коли ти можеш зачинити двері й забути. Тому мене страшенно дратують ті недолугі заздрісники, які вважають, що всі самозайняті лише те й роблять, що сидять на горі свого золота і дриґають ніжками. Це означає, що вони й близько не знайомі з підприємницькою діяльністю. 

Ми самі мусимо оплачувати усе ламання техніки, залагоджувати непередбачені ситуації, давати раду підвищенню податків і собівартості матеріалів, та ще й примудрятися відкладати гроші на всілякі апгрейди й вдосконалення. А крім цього, доводиться завжди слідкувати за змінами в законодавстві, підтримувати імідж свого підприємства, поспівати за попитом, модою і конкурентами. Це ще та морока, хай йому біс!

Тому ті, хто лише думають про власну справу, іноді цікавляться в мене: чи не хотілось мені все це покинути? Знаєте, дивно, але ні. Ні разу не хотілось. Гадаю, це через те, що я відчула себе на своєму місці. 

власна фотостудія
фото – unsplush

Я добре знала, що власна справа – то не для всіх. Наприклад, мої близькі подруги свідомо ніколи не прагнули самозайнятості й воліють отримувати дохід лише від найманої роботи. І я це чудово розумію. На противагу ж я –  планувала мати свій бізнес, скільки себе пам’ятаю, хоч і не уявляла, коли та в якому вигляді це станеться. Працювати на когось завжди було моєю антиметою.

Повсякчас ми обираємо для себе менше зло, те, яке здатні стерпіти. І труднощі через власну справу, а не через роботодавця, якраз і були для мене тим меншим злом. Я була свідома того, що все це роблю для СЕБЕ. Я стресую, переймаюсь, вкладаю свій час і сили лише у СВІЙ добробут, а не надриваюсь заради чужого успіху. Я сама буду збирати весь врожай, і дарма, що він не завжди гарно родитиме. Це надзвичайно мотивувало мене і мотивує досі. 

Навіть в такий невизначений час, як зараз, коли тисячі підприємств опинились під загрозою банкрутства через карантин, я не шкодую про свій вибір. Бо гадаю, що всі ті, хто засновує свою справу, завжди допускають всі можливі ситуації. Та й, загалом, підприємці звиклі до нестабільності. «То густо, то пусто» – любить казати одна моя знайома, що сама тримає перукарню. 

Так, зараз я зовсім не маю прибутку, але сплачую оренду і частину податків. Це взагалі не радує, що тут говорити. Але я буду триматись, бо дуже люблю цю справу. І щиро сподіваюсь, що моє скромне фотоательє переживе цей буремний період. 

Поради для тих, хто хоче знати все про власну справу

Отож, моїй справі вже 3 роки. Ніби й небагато, але щоб зробити певні висновки – цілком достатньо. Тому усім, хто лишень розпочинає, можу порадити тільки одне.

Підготуйтесь, заради Бога!

Перед заснуванням своєї справи не зайвим буде поцікавитися, як працює малий бізнес в нашій країні. Які діють закони, під яку систему оподаткування ви підпадаєте, які маєте права та як правильно застрахувати ваше підприємство. Я чомусь не стала заглиблюватись в такі подробиці, а дарма. Адже в державних структурах до вашої недосвідченості не завжди ставитимуться поблажливо. 

Розрахуйте все до дрібниць

Ґрунтовний бізнес-план справді не завадить, навіть просто для себе. Іноді в цьому питанні доречно звернутися до професіоналів. Можете обговорити деталі з вашим перевіреним юристом чи бухгалтером. А ще пропоную вам скласти план відступу, (але не втечі, ні-ні). Це я зараз про те, як найбезпечніше вийти зі справи у разі невдачі. І завжди пам’ятайте про фінансову «подушку». Бізнес може повертатися прибутком роками, а вам потрібно буде якось не пропасти за цей час. Раджу також мати певну недоторканну суму на випадок непередбачуваних бізнес-ситуацій чи штрафів.

Завжди тримайтесь впевнено

А якщо насправді так не виходить – просто це вдавайте. «Бізнес – брудна гра, не для слабаків», –  повчала мене одна знайома бізнесвумен. Тут вашу недосвідченість, невпевненість та страх відчують за кілометр. І як я зрозуміла зі свого досвіду – нічого доброго це не віщує. На вас почнуть тиснути, будуть залякувати й кидати на гроші. «Нічого особистого, дитинко, це просто бізнес». Тому завжди відстоюйте своє, не ведіться на емоційні маніпуляції та покажіть себе справжнім господарем своєї території. Бо інакше з усіма бебехами з’їдять, кажу вам.

як розпочати власну справу
фото – unsplush

Заручіться підтримкою

Один в полі не воїн, це всі знають. Вам нізащо не обійтись без:

а) міцного дружнього плеча;

б) товстої жилетки для плакання;

в) досвідченого порадника;

г) натхненника з блискучими очима.

Проте ніколи не дозволяйте своїм рідним чи товаришам вирішувати за вас бізнесові справи. Тоді вас точно вже не сприйматимуть серйозно, і поваги повік не діждетеся.

Усміхайтеся і налагоджуйте зв’язки

Лише пірнувши у світ бізнесу, я зрозуміла, наскільки важливо завжди бути усміхненим і доброзичливим. Усім навколо начхати, що у вас захворів кіт чи жуки пожерли всю картоплю. Тому якомога надійніше ховайте негатив. Усміхайтесь до своїх клієнтів, заводьте ненав’язливі розмови, робіть компліменти. Усміхайтесь навіть тоді, коли розв’язуєте формальні питання – це зменшить напруженість. Знайомтесь з новими людьми, налагоджуйте якнайбільше дружніх контактів. Бо зв’язки у бізнесі – то справжній must-have.

Зізнаюсь: попри всі труднощі й негаразди, власний бізнес – одна з найкращих речей, що взагалі зі мною траплялись. Можливо це й не справа всього мого життя, і в планах набагато більше. Але я завжди згадуватиму цей період з теплотою і гордістю. Бо повірте мені: якщо вам вдалося заснувати власну справу, ви відчули смак незалежності, впевнились у своїх здібностях та ще й зрозуміли, як насправді працюють гроші – вам неодмінно захочеться ще. 

Тому, панове, наважуйтесь. Коли навіть я змогла, то ви вже точно впораєтесь. І скоро теж напишете свою, унікальну історію про власну справу! Успіхів!

Головне зображення (the main picture) – Brooke Lark


Оцініть будь ласка цю статтю!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 голосів, середній: 4,50 з 5)
Loading...

Залишити відгук

Ваша email адреса не буде опублікована.