fbpx

Ярина Чорна: “Все тримається на мамі!”

Коли справа бере початок від материнського серця – то завжди матиме успіх, матиме душу та свою історію. Сьогодні познайомимо вас із неймовірною майстринею зі Львова, Яриною Чорною (Ya Cho). Жінка, мати трьох дітей і дизайнерка унікальних вишиванок щиро ділиться секретами сімейної справи, яку розпочали ще її батьки.

На зустріч Ярина Чорна прийшла у вишиванці. На запитання, чи одягає вишивку щодня, відповіла, що ні. Але зізналась – не може зняти її ще від Великодня.

Цього року ваша родина святкує творчий ювілей. З чого все починалось?

Ще з вісімдесятих батьки колекціонували вишиванки. Тоді була така хвиля: всі цікавилися стародавнім одягом. У дев’яностих, коли з’явилась криза з роботою, продавали на Вернісажі. А 10 років тому відкрили власний магазин “Мамина світлиця”. Але для мами вишиванки ніколи не були просто бізнесом. Вона вкладає у них душу.

В нашому домі завжди бракувало місця: спочатку мама заповнила всі шафи та антресолі вишиванками. Потім з’явилась майстерня. Але все одно мали потребу в магазині. Довго шукали приміщення для нього, і в результаті знайшлось ідеальне місце. Батьки за освітою архітектори. Вони реставрували і відновили історичні фасади з великими вікнами.

А як ви вирішили доєднатися до справи ваших батьків?

Спочатку я пробувала знайти себе окремо – навчалася на графічному дизайні, потім відвідувала курси фотографії. Коли закінчувала їх, то ми вже жили у невеликій квартирі над магазином. І вирішила ще піти на курси крою і шиття у Будинку офіцерів, оскільки це було поблизу. Почала шити і зрозуміла, що це моє і треба вклинюватися у сімейний бізнес. До того батьки переживали, що їм не буде на кого залишити свою справу.

То як довго ви вже займаєтесь вишивкою?

Орієнтовно 7-8 років, а машинну вишивку почала освоювати 4 роки тому.

Ярина Чорна вишиванки
Ярина Чорна – фото з Facebook

Скільки зараз людей в команді?

В команді? Це родина (усміхається). У “Маминій світлиці” досить великий колектив, це – вишивальниці, кравчині, продавці, але все тримається на мамі. Вона – головна рушійна сила, керівниця і муза. Якщо суто наша Етномайстерня – то я, чоловік і діти. Треба знайти якогось свого клона.

Першу свою колекцію я ж виготовила сама. Колекція була невелика, але я і шила, і кроїла. Трохи навіть смішно, коли згадую. Я взагалі шити не люблю, той процес мені вже набридає і не надихає. Хоча, з трьома дітьми вже на улюблені процеси часу нема.

… але все тримається на мамі. Вона – головна рушійна сила, керівниця і муза.

Ярина Чорна

Ви якраз починаєте відповідати на моє наступне питання. Як встигати бути мамою і дизайнеркою?

З народженням третьої дитини, мій чоловік пішов у декрет. Він кинув свою роботу в офісі, яка приносила основний дохід. Те, що він завжди є , допомагає зі всім – великий плюс. Намагаємось розвивати нашу справу разом.

Які сезони є найважчими?

Найважчий місяцем є лютий. Взагалі найбільше замовлень до Великодня, Дня вишиванки, Дня Незалежності і Дня знань. Робота є постійно, іноді доводиться відмовляти. Моя робота це: замовлення від клієнтів; те, що я хочу шити; те, що більш-менш продається. Інколи воно все відрізняється кардинально.

View this post on Instagram

Ми на #onedayshoplviv

A post shared by Етномайстерня (@etnomajsternia) on

Наскільки у Львові велика конкуренція?

Конкуренція у Львові, і взагалі в Україні, у порівнянні з тим, що було 10 років тому, просто шалена. Тоді це була “Мамина світлиця” і “Вернісаж” умовно. Може ще декілька магазинів. Тепер на кожному кроці вишиванки, вишиванки і вишиванки. Дуже відчутно, але ми особисто намагаємось розвивати свою лінію. Щоб вона не була така, як всюди, а індивідуальна. Конкуренція – стимулює.

Але чи досліджуєте ви конкурентів?

Я стежу в Instagram, бо мені просто цікаво, що хто робить. Не хочеться називати їх конкурентами. Можна сказати, що це теж друзі. Ну мені хотілося б принаймні так думати, що у Львові одна творча тусовка. Хоча деколи відчувається, що так не є.

Особливо, коли хтось тільки починає?

Особливо, коли відбувається якийсь захід. Люди не усміхаються, не вітаються, або роблять це дуже стримано. То Львів просто такий гордий (усміхається).

View this post on Instagram

#робоче #моменти #lovemywork

A post shared by Етномайстерня (@etnomajsternia) on

У вас є постійні клієнти?

Люди, які просто приходять з вулиці, часто стають друзями та постійними клієнтами. Переважно це ті, хто шанує працю і загалом вишивку. Найціннішими є перші клієнти, бо вони прийшли не за ім’ям чи назвою бренду, а за талантом і тому, що повірили у вас. Водночас, ми не можемо поки що назвати себе дуже відомими.

Чи відслідковуєте ви подальшу долю виробів?

Звичайно! Найбільша подяка – бачити на комусь свої роботи. Цього року, вперше, за останні десять чи більше років, ми не були у Гаю на Паску. Але нам казали, що бачили наші роботи. Це приємно.

На вулицях зустрічаєте?

Минулого року на День вишиванки ми йшли пішки на роботу і зустріли чоловіка, який був у нашій вишиванці. Ми не знали, кому вишиваємо її і просто побачили на людині. Щоправда, дуже швидко розминулися і так вже постфактум зрозуміли. Але то було так знаково, бо ще й у День вишиванки.

Чи поєднуєте ви сучасне і минуле у вишиванці?

Я тут можу виділити два напрямки у яких працюю. Беру старі сорочки і виконую їх машинкою, щоб вони були доступні. І з іншого боку, створюю щось більше адаптоване до сучасності. Літні сукенки, дитячий одяг. Надихаємось давнім для того, щоб переносити його у сучасне.

Як щодо кольорів, символіки?

Ми пробуємо вишивку всіх регіонів. Була в нас сорочка села Бабин, Косівського району. Спершу я зробила її репліку. Дуже довго малювала твір, бо хотіла передати ефект ручного вишиття. Потім цей взір я перенесла і на сучасні фасони, пробували різні варіанти, але все одно люди звертають увагу на автентичний.

Чи працюєте з ручною вишивкою?

“Мамина світлиця” – суто ручна вишивка. Тут з машинної вишивки тільки наші роботи. Але воно все органічно влилося в магазин традиційного одягу.

… для мами вишиванки ніколи не були просто бізнесом. Вона вкладає у них душу.

Ярина Чорна

То шиття вам не подобається? А що тоді?

Зараз от пішла на навчання по моделюванню, якраз воно мені найбільше подобається.

Розумію, що залежить від складності замовлення, але скільки часу потрібно на один виріб?

Якщо брати від нуля, то в останньому замовленні я тільки місяць витратила на створення дизайну на комп’ютері. Тоді у мене було мало часу через дітей і я боялась, що не встигну. А пошити і вишити – декілька днів, набагато швидший процес.

В чому ваше натхнення як дизайнерки?

Знаєте, натхнення – міф. Нема такого поняття, тому що бажання щось робити приходить під час роботи. Натхнення також. Відповідно, коли я постійно в тому середовищі, то зазвичай, коли дивлюся на вишивку, приходить думка: “цікаво якби її зробити в такому варіанті”. А можна і на вулиці щось побачити і придумати своє.

Мене надихають люди чи спілкування. Те ж навчання. І після нього ще хочеться щось робити, бо в процесі виникає багато ідей.

Ярина Чорна

Чому потрібно підтримувати українське?

Це важливо, – каже Ярина Чорна. І для мене не виникає питання, чому підтримувати потрібно. От чому потрібно виховувати дітей? Бо вони твої. Розвивати свою країну, бо тут твоє коріння. Хочеться жити в середовищі, яке цінує місце, де воно живе. З українським – те саме.

Етномайстерня бере участь у показах?

Покази були, є, будуть. Минулого року відвідували Etno Fashion Day у рамках Lviv Fashion Week. У “Світлиці” проводять покази з 2007 року. Часто кудись запрошують, іноді навіть доводиться відмовлятись. Забагато.

На покази ви створюєте повністю нову колекцію?

Переважно стараємось показати нове. Влітку робили колекцію для Канади і це вже було інше, ніж на Etno Fashion Day.

Працюєте і з іноземцями, чи тільки з Канадою?

Наші роботи є і у Канаді, США, Туреччині, Німеччині (по всій Європі взагалі). Попит є, так само як серед українців. Був цікавий момент, коли на сторінку Етномайстерні у Facebook написала дівчина англійською мовою. Я дивлюсь, а це моя колишня одногрупниця, яка виїхала за кордон.

Чи співпрацюєте ви з кимось в Україні?

“Мамина світлиця” – так, з майстрами кераміки, з ювелірним ринком. А Етномайстерня поки відкрита до пропозицій.

Якою Ярина Чорна бачить майстерню через п’ять років?

Ну п’ять – дуже мало. Я не думаю, що будуть глобальні зміни. Однозначно, розширення виробництва, команди, бо моїх і чоловікових рук не вистачає, а хочеться зробити багато. Через п’ять років я б хотіла втілити те, що зараз планую. І мати ще у двадцять раз ідей більше. Можливо, це буде співпраця з іншими брендами. Наприклад, створення щосезонних колекцій повністю. Ми робимо вишивку, а партнери – сумки. Як колаборація.


Оцініть будь ласка цю статтю!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (5 голосів, середній: 5,00 з 5)
Loading...

Залишити відгук

Ваша email адреса не буде опублікована.