Нехай почує кожен!

428

За статистикою ВООЗ, втрата слуху є однією з найбільш поширених, і, водночас, найбільш нехтуваних проблем у світі та в Україні, зокрема. Про це мало говорять, цьому не приділяють уваги, а людей із порушеннями слуху часто просто не помічають. Про те, як з цим боротися, як вчити звичайних людей комунікувати зі слабочуючими та нечуючими розказала Наталія Петренко, голова благодійного фонду «Вийди з тиші».

Наталія Петренко слабочуюча. Вона народилась на Чернігівщині та закінчила Чернігівський Державний педагогічний університет ім. Тараса Шевченка (нині Національний університет «Чернігівський колегіум» ім. Тараса Шевченка) за спеціальністю історія та практична психологія. Впродовж деякого часу працювала за спеціальністю. Зараз живе та працює у Києві.

організація вийди з тиші
на фото – Наталія Петренко

Вийди з тиші

  • Розкажіть про фонд «Вийди з тиші». Яка історія його створення? Яка мета фонду?

Фонд «Вийди з тиші» було створено зовсім недавно, він існує трохи більше як рік. І має цікаву історію створення.

Я погано чую ще з дитинства. Вперше слуховий апарат я вдягла у студентські роки, його мені придбали батьки. У 2015 році мені провели бінауральне слухопротезування на обидва вуха і я була дуже щаслива. Але потім сталося непередбачуване. В моєму житті трапилася раптова, дуже стресова ситуація, що призвела до різкої втрати слуху. Завдяки тому, що я одразу звернулась до лікаря, слух трохи підняли медикаментозно, але не до попереднього рівня.

Мої апарати перестали виконувати свою функцію, їх потужності не вистачало. Для того, аби не відбувалося подальшого поглиблення проблеми, я потребувала більш потужних апаратів. Це завжди так: якщо людина навіть носить слухові апарати, але вони їй не підходять, вона може втрачати слух і надалі. Тож, вони мають бути індивідуально підібрані та грамотно налаштовані.

слабочуючі в Україні
фото – Наталія Петренко

Отже, мені терміново були потрібні нові слухові апарати. На той час я була в процесі розлучення, залишилася сама з дитиною, і коштів не було. Та й від родичів фінансової підтримки я не могла очікувати. Так сталося, що подруга організувала для мене збір коштів через Facebook. За що я їй неймовірно вдячна. Потім я теж набралась сміливості та доєдналася до цього. 

Кошти на апарати зібрались надзвичайно швидко, просто блискавично! Причому, вони надходили з таких джерел та такими сумами, що це було диво! В мене й досі мурашки по шкірі, коли про це розповідаю! І сума зібралась настільки швидко, що я навіть не встигла сказати «Горщик, не вари!»… Навіть після мого допису, гроші продовжували надходити. До того ж, фірма, що займається слухопротезуванням, зробила мені знижку, і я змогла придбати ще кращі апарати, ніж передбачалося. 

Ну я і подумала, що я ж не буду гроші, які залишились, якось повертати людям чи витрачати їх не за призначенням. І мені захотілось зробити щось корисне у відповідь. Як закон бумеранга чи повернення енергії.

Так я і дійшла до власного проєкту. Спочатку це був соціальний проєкт, що мав назву «Unmute», (тобто, в перекладі з англійської – «вийти з беззвучного режиму»). В його рамках ми проводили перевірки слуху з нашими партнерами – компанією «Все для вуха», їздили в школи-інтернати для дітей з порушеннями слуху, але збором коштів не займались.

А потім постало питання про юридичну реєстрацію і я зареєструвала благодійний фонд «Вийди з тиші» (просто потрібна була саме українськомовна назва). Загальна мета фонду – це максимальна соціалізація людей з порушеннями слуху в суспільстві, навчання толерантності до таких людей та благодійна складова, тобто допомога в слухопротезуванні.

порушення слуху
фото – Наталія Петренко на лекції

Ми проводимо акції з безкоштовної перевірки слуху населенню, влаштовуємо лекції для людей з порушеннями слуху на тему сучасних, прогресивних професій, в яких вони зможуть себе реалізувати і в яких не передбачається усне спілкування. Ми почали проводити заходи, де хочемо залучати на одній сцені людей без порушення слуху, слабочуючих та взагалі нечуючих.

Проблеми слабочуючих в Україні

  • Ваш фонд працює по території всієї України, чи це локальний проєкт?

Офіційно ми просто благодійний фонд, не всеукраїнський. Але в мене не має мети працювати тільки в Києві, бо люди ж втрачають слух по всій Україні. До того ж, у регіонах ситуація гірша, ніж в столиці. Адже в Києві працює чимало організацій, благодійних фондів, є лор-інститут, і всі вони ведуть досить потужну роботу. А в регіонах цього не вистачає. Тож, усі запрошення приїхати ще кудись з лекціями, перевірками слуху, окрім Чернігова, радо розглядатимемо, звичайно. 

До речі, вже на сьогодні є домовленість про візит у Суми – після перевірки та лекції в Чернігові запросили!

втрата слуху
фото – Наталія Петренко
  • Ви приїхали до Чернігова провести лекцію «Почути все»: про що вона буде? І кому варто її послухати?

Це перший раз, коли я приїхала у відрядження з лекцією до іншого міста. Насправді, я думаю, що буде мало людей. Поясню чому. Порушення слуху за статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я – це третя за поширенням проблема. І вона є найбільш нехтуваною! Люди нехтують власним слухом, не перевіряють його, вважають, що недочувати – це не страшно. Так само, дуже важко людей спонукати до благодійності в цій сфері, бо, ніхто ж не помирає. Так, помирає слух, втім людина ж продовжує жити.

На лекції я роблю акцент на тому, наскільки важливо перевіряти слух, робити це регулярно, особливо дітям. Розкажу, які бувають види порушення слуху, про їх причини, про слухопротезування, про засоби комунікації з людьми, які мають порушення слуху. Ще розповім, чому не треба впадати у відчай, якщо порушення слуху все ж виявлене, і як з цим жити.

Про культ здорової людини

У нас в державі склалась така ситуація (це пішло ще з Радянського Союзу), коли містяни взагалі не знають про існування людей з інвалідністю, з порушенням слуху. Бо життя таких людей зосереджувалося в УТОГах (Українське товариство глухих), закритих організаціях. Їх там просто ховали, бо в СРСР інвалідності не було – був культ здорової людини. 

Але ж ні, ці люди є! Втім і зараз ми здебільшого не вміємо комунікувати з нечуючими чи слабочуючими, бо нас не навчили цього. Ми боїмося образити, щось сказати чи зробити не так, тож, легше просто їх уникати. Саме на лекції я розкажу, що це не страшно! Зараз в нас ера технологій. Можна легко комунікувати з усіма: чує людина, чи ні – це доступно!

вийди з тиші Україна
фото – Наталія Петренко
  • Розкажіть про культурні заходи для змішаної аудиторії. Про що вони? Чи багато людей на них приходять?

Наразі, ми провели лише один такий захід. Що він передбачає? Ми збираємо на одній сцені творчих, талановитих людей – чуючих, слабочуючих та зовсім нечуючих, – які співають, танцюють тощо. Мета заходу – показати людям, що кожен з нас щось може, кожен талановитий. Перший досвід вийшов неідеальний, але ми зрозуміли певні уроки. Надалі ми також плануємо робити такі заходи, але в менших масштабах.

Українські реалії для слабочуючих людей

  • Чи співпрацюєте з державними організаціями? І хто найбільше допомагає функціонувати вашому фонду?

Поки ми не співпрацюємо з державними організаціями та не плануємо цього робити найближчим часом. У нас ще не той масштаб діяльності. Хоча ми контактуємо з різними організаціями, які запрошують нас для проведення перевірки слуху серед персоналу, студентів, учнів.

В проведенні цих перевірок нам дуже допомагає компанія «Все для вуха», вони надають необхідне обладнання і фахівців. А ще, вони підтримують майже всі наші ідеї, за що ми їм дуже вдячні. Ну, а різні люди, такі як, наприклад, фотографи, оператори, дизайнери співпрацюють з нами як волонтери, задля отримання досвіду. А гроші до фонду жертвують дуже різні люди та компанії.

люди з порушеннями слуху
фото – Наталія Петренко
  • Яке взагалі становище людей з порушеннями слуху в Україні? Які найбільші проблеми в них виникають під час соціалізації?

Це доступність, точніше НЕдоступність. Геть скрізь не вистачає візуалізації матеріалів, не вистачає субтитрів. Ще й питання толерантності до таких людей досі стоїть гостро. Навіть до цього часу я стикаюсь з доволі агресивною реакцією на моє порушення слуху, відчувається меншовартісне ставлення. У людей може виникати роздратованість, поблажливість, коли я щось перепитую. Є й дискримінація. Так дитина з порушенням слуху зараз може піти в загальноосвітню школу, але не зможе вступити до будь-якого університету за бажанням, або ж це буде досить складно. Людей з порушеннями слуху не хочуть брати на роботу.

Навіть в мене був випадок, коли під час влаштування на роботу мене попереджали, щоб я сховала свій внутрішньовушний слуховий апарат за волоссям. Людей же не просять ховати окуляри, якщо вони погано бачать! Чого ж ми маємо?! В мене є знайомі, яких не брали на роботу з дітьми, бо вони носять слуховий апарат. І, знову ж таки, повертаємось до того, що люди просто не знають, як комунікувати з такими людьми, просто бояться.

слухові апарати
фото – Наталія Петренко
  • Чи бачите ви позитивні зміни у ставленні суспільства до людей з інвалідністю, зокрема до людей з порушеннями слуху?

Так, ситуація останнім часом істотно покращується. Особливо в Києві. Є активісти, є організації, які працюють з людьми з інвалідністю, навчають їх, допомагають влаштовуватись на роботу. Є та сама компанія «Ашан» – дуже соціально відповідальний бізнес, куди охоче беруть людей з інвалідністю та підтримують їх. І вони не одні!

  • Розкажіть про студію «МрійКа-ЧародійКа», засновницею якої ви є.

Зараз проєкт знаходиться у трохи сонному стані. Бо був період, коли я дуже активно займалася майстер-класами для дітей та дорослих, їздила по дитячих садочках, різних організаціях, вчила охочих декупажу, вітражному розпису, ми робили екоторби, вишивали прикраси, робили свічники, іграшки тощо. Але в якийсь момент я просто вигоріла, бо в мене не вийшло вивести цей проєкт на рівень стабільного доходу. А коли ти не гориш сам, ти не зможеш запалити іншого. Зараз мені б хотілось реанімувати цю студію «МрійКа-ЧародійКа» і поєднати її діяльність із діяльністю фонду, зробити якийсь спільний захід для змішаної аудиторії, показати, що різні люди можуть чудово робити щось разом. Це було б цікаво та корисно.

Головне зображення (the main picture) – Samuel Dixon

online color picker

Оцініть будь ласка цю статтю!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (6 голосів, середній: 5,00 з 5)
Loading...

Залишити відгук

Ваша email адреса не буде опублікована.