Дерев’яне мереживо Чернігова: маленька історія великої справи

1 924

Якщо ми не навчимося помічати маленькі деталі наших міст та сіл, то цілком можливо, що скоро перестануть помічати нас. Сьогодні розповімо про український проєкт «Дерев’яне мереживо Чернігова». Історію про непереборне бажання зберегти спадщину свого міста для нащадків. Про те, як боротися з байдужістю і вперто ламати стереотипи розповів Станіслав Іващенко.

Станіслав Іващенко – веб-дизайнер, займається спортом, співзасновник найбільшої спортивної спільноти Чернігова «Біговий Чернігів», яка об’єднує людей навколо ідеї здорового способу життя.

станіслав іващенко
фото – з фейсбук сторінки Станіслава

Як виникла ідея створення проєкту «Дерев’яне мереживо Чернігова»?

Мені з дитинства подобались красиві дерев’яні будинки, і чим більше я їздив по Україні, по всьому світу, тим більше розумів, наскільки вони унікальні. Але, на жаль, з часом таких будинків стає все менше. І в якийсь момент я зрозумів, мені під силу вплинути на ситуацію. Цілеспрямовано саме цим проєктом займаюсь вже два роки, але фотографую такі будинки років з 16.

Спочатку я просто фотографував їх для себе… В мене навіть збереглись фотографії будинків, яких вже немає, чи які зіпсували пластиком. Світлин назбиралося дуже багато. Виникла ідея зробити сайт. Я завжди розказую таку історію його появи:

мереживо чернігова

Мені було цікаво, чого люди так фанатіють від Instagram. Я створив профіль в цій мережі та й думаю: «Що я там буду постити? Їжу свою? Не цікаво. Фотографії свої? Теж не цікаво». Тож, спочатку я почав постити фото будиночків з подорожей, а потім подумав, чому б не присвятити цей інстаґрам дерев’яним будинкам? І почав там викладати їх, особливої уваги не було. А потім якось розмістив три скріншоти з інстаґрам акаунту – там одразу десь 60 фото будинків було – в одному пості на своїй сторінці у фейсбуці. Й додав пост: «Поки ви штани просиджуєте, ці будинки зникають!» 

І це раптом викликало чималий фурор. Пост назбирав 200-300 репостів, тисячі лайків, купу коментарів. І я зрозумів, що теоретично це людям цікаво, над цим варто працювати.

У той час я був дизайнером і мав багаторічний менеджерський досвід. Тож, зібрав команду, аби робити сайт. Але з першою командою не вийшло: до роботи, на жаль, справа не дійшла. Тоді я зібрав нову команду, з якою ми за 5 місяців створили сайт. Наша платформа допомогла переконати багато людей в тому, що такі будинки – це круто. Однак я зрозумів, що зацікавлює людей одразу велика кількість таких будиночків.

відновлення міста

Початкова ідея була в тому, щоб створити не просто фотогалерею з будинками, а щоб це був історичний, культурний та туристичний ресурс. Хотілось зробити такий інструмент, з яким будь-яка людина, чернігівець чи гість міста, зможе з телефону досліджувати ці будинки: знаходити їх, читати про них, гуляти відповідними маршрутами. Тож, сайт одразу складався з двох основних розділів: галереї та мапи з точками і продуманими маршрутами. 

Я склав 5 різних маршрутів, виходячи з того, які будинки, на мій погляд, найцікавіші, де вони знаходяться, як їх можна поєднати в зручний маршрут. Сайт ми одразу випустили п’ятьма мовами, зараз їх вже 6. Планувалось, що за 2019 рік буде більше, але додали лише італійську. Спочатку ж були українська, англійська, німецька, польська та білоруська.

Як виникла назва «Дерев’яне мереживо»?

Вона якось сама виникла. Я неодноразово чув, що наше різьблення по дереву називають мереживом, і було логічним назвати сайт «Дерев’яне мереживо Чернігова». Хоча, щиро кажучи, вже давно назріла необхідність робити ребрендинг проєкту. Бо ми вже давно не лише про Чернігів, ми про область. Але в назву додавати лише Чернігівську область буде неправильно. Адже це просто адміністративна одиниця зі штучно визначеними за радянських часів кордонами.

архітектура чернігова

А Чернігівщина має інші історичні межі: вона тягнулась далі на схід, але не так далеко на південь, як зараз. На заході Сумської області також є чимало цікавих дерев’яних будинків, на Київщині вони є, навіть на Харківщині. В Білорусі та Росії їх також багато. Тож зараз назва «Дерев’яне мереживо Чернігова» звучить хибно, бо ми вже, насправді, про 9 населених пунктів, і далі ще є куди розширюватися.

Проєкт багатьом подобається, але людей, які реально готові працювати, майже немає.

Окрім того, багато будинків у селах занепадають, бо села вимирають, тож треба якнайшвидше їх встигнути побачити.

Де берете кошти на реалізацію усіх задумів?

Ми всі працюємо на волонтерських засадах. По Чернігівщині я їжджу власним коштом, як турист, та роблю фото. Хлопці, які допомагають підтримувати роботу сайту, історик, який збирає інформацію, – всі працюємо без стороннього фінансування.

Проєкт багатьом подобається, але людей, які реально готові працювати, майже немає. У нас є декілька напрямів на майбутнє, в яких хочеться розвиватися й ми зараз шукаємо можливості для їх реалізації. Наприклад, зараз наш сайт – це єдине таке компактне джерело інформації про дерев’яні будинки.

дерев'яне мереживо

Тобто, інформації дуже багато: є книжки, статті, дослідження, але спеціалізованої книжки по дерев’яному різьбленню Чернігівщини немає. І наш онлайн-музей замінює її. А так хочеться видати всю  інформацію в друкованому вигляді. І зараз ми почали говорити про видання першої такої брошури.

Чи допомагає місцева влада?

Ні, взагалі ніяк. Вони просто удають, що нас не існує. Хоча нам дуже важливо, аби звернули увагу на ці будинки та почали роботу з їх збереження.

дерев'яне мереживо чернігів

Знаю, що «Дерев’яне мереживо Чернігова» перемогло у Бюджеті участі та отримає цього року фінансування з місцевого бюджету. Розкажете про це?

Це офіційно не мій проєкт. Його склала та подала Тетяна Здор, очільниця телеканалу «Дитинець». Я лише співавтор проєкту. Його суть полягає в тому, що цього року будуть відзняті 20 сучасних сюжетів про найкрутіші дерев’яні будинки Чернігова. Вони мають бути дуже цікавими, яскравими, якісними, з цікавим монтажем, знятими в стилі Deutsche Welle, де за декілька хвилин розкривається тезисно якась тема.

Готуватись вони будуть разом з телеканалом «Дитинець». Хочеться, щоб ці сюжети можна було просувати на загальнодержавному рівні, щоб вони були не лише історичною довідкою, а ще й освітніми матеріалами, допомагали туристичній промоції міста. Власне, на них і підуть всі гроші з Бюджету участі. Ну, а потім ми вже зробимо окремий розділ на сайті – відеогалерею, куди додамо сюжети, а також усі попередні відео, зняті про дерев’яне мереживо. А ще ці сюжети – це наповнення ефіру «Дитинця» якісним інформаційним продуктом.

Я взагалі вважаю, що для того, аби ці будинки зацікавили нашу владу, вони мають стати цікавими для потенційних туристів. От в Чернігів мають приїжджати люди та питати: «А де ваші цікаві дерев’яні будинки?» І тоді місцева влада зверне увагу на проблему їх збереження. Сподіваюся.

дерев'яна архітектура

Навіть якби в мене була громадська організація і я б вигравав гранти, все одно не зміг би ці кошти пустити на реставрацію приватних будинків – це заборонено. По-хорошому, це можливо лише руками місцевої влади: будинки мають отримати статус пам’ятки, має бути заборона на зміну їхнього фасаду, мають виділятись кошти на реставрацію. Але Чернігову до цього ще далеко(

Скільки об’єктів вам вдалось реально відновили та скільки ще заплановано?

Поки лише один. Звісно, хочеться зробити набагато більше, але це дуже складний процес. Я завжди казав, що кінцева мета – це саме фізичне збереження будинків. Я і кілька моїх друзів все літо працювали над відновленням мережива на 120-річному будинку і все робили повністю своїми руками. Знайшли Олену Малишко – власницю садиби-музею, де колись, ще на початку ХХ ст., жили її предки.

дерев'яні вікна чернігова

Будинок забрали комуняки, зробили на 80 років з нього школу, в якій жили також і вчителі, й дерев’яним мереживом якийсь період опалювали печі. Ми домовились з нею відновити дерев’яне мереживо на відбудованому флігелі, в тому вигляді, як воно колись було. Взяли зразок мережива зі старого флігеля, зробили ескіз та почали відновлення.

Скільки часу тривала реставрація цього об’єкта?

Три місяці. Все йшло повільно.  По-перше, я робив усе здебільшого сам, а я ж не професіонал. По-друге, ми не мали якісної деревини –  і це дуже ускладнювало роботу. Загалом, ми відновили 22,5 метри мережива. Працювали з електролобзиком ручним способом. Власниця надавала матеріали, ми виконували роботу.

Як місцеві мешканці реагують на вашу діяльність? На те, що ви фотографуєте будинки?

По-різному. Зазвичай, вони навіть не здогадуються, що я їх будинок фотографую. Спеціально намагаюсь робити це так, аби не потрапляти на власників. В Чернігові мене якось ніколи ніде не ганяли. Навіть, якщо питають, нащо я це роблю, то просто показую сотні інших фото, все розповідаю та люди одразу теплішають. Звісно, в селах так не завжди виходить: там гірше реагують на чужих людей. Та плюс там доводиться також фіксувати координати, бо в селах часто навіть назви вулиці немає.

Восени на чернігівському TEDx виникла ідея розробки тату на основі орнаментів з дерев’яних будинків Чернігівщини. Чи вдалося реалізувати задум?

Насправді, це була ідея спеціально придумана для TEDx. Просто там була основна тематика «Творчість та життєва енергія» й організатори попросили сформулювати посилання таким чином, щоби показати, як цю ідею можна поєднати з творчістю, креативом. І я показав, як можна було б популяризувати нашу ідею по-іншому.

Наприклад, якби я був тату-майстром, то продавав би людям ідею тату на основі цих візерунків. Я ж дизайнер, тож взяв, обробив фотографію, зняв саме мереживо, знайшов фото чоловіка в машині та обробив його так, щоб виглядало як справжнє тату. І мені потім ніхто не вірив, що то не справжнє татуювання!

чернігівщина

Які плани на 2020 рік?

Їх дуже багато! Це і відеосюжети з «Дитинцем», і брошура про мереживо, й оновлення сайту, й додавання нових пунктів, і переклади новими мовами, є ще ідея розробити туристичні магніти з будиночками. Ідей безліч! Будемо втілювати!

Усі світлини надані Станіславом Іващенком.


Оцініть будь ласка цю статтю!
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (6 голосів, середній: 4,83 з 5)
Loading...

Залишити відгук

Ваша email адреса не буде опублікована.